Незвичайну гору планети Марс раніше намагалися приписати інопланетній активності у межах теорій змови. На фотографії, зробленої 1976 року космічним апаратом «Вікінг-1» з низьким дозволом, контури гори здавалися окресленими у вигляді людського обличчя, що було оптичною ілюзією. Однак, при більш уважному розгляді та відповідному висвітленні, тіні, що створюють обличчя, зникали.
Фахівці із SETI Institute поділилися більш високоякісним знімком, зробленим супутником Mars Global Surveyor, який чітко показував так зване «обличчя Марса». На оригінальній фотографії видно «темні очі» на «блідому обличчі», однак у більш детальному зображенні риси обличчя більше нагадували скелі, що вивітрилися.
Явище не пов’язане з наявністю інопланетних скульпторів, оскільки ніхто не вирізав жахливе обличчя на 3-кілометровій горі. Це приклад парейдолії — дуже дивної риси людського розуму бачити обличчя та інші знайомі форми у випадкових візерунках. Вона може виникати і у здорових людей, і у людей із психічними розладами.
Невролог Джоел Восс (дослідник Північно-західного університету США) висловив гіпотезу, що парейдолія є побічним ефектом роботи мозку з аналізу візуальної інформації (лінії, поверхні, форми, кольору) і є помилкою класифікації «неоднозначних» образів. Проте достеменно про причини парейдолії відомо мало. Нещодавно вчені з’ясували, що на цей розумовий процес впливає окситоцин. Джерело