Астрономи зафіксували унікальне явище, яке наочно демонструє драматичну долю планетних систем після смерті зірки. Білий карлик — зоря, що колись була подібною до Сонця, — знищив небесне тіло, за розмірами схоже на Плутон. Це відкриття дає змогу по-новому подивитися на процеси еволюції планет і те, що може чекати й нашу Сонячну систему.
Дослідники виявили сліди металів у спектрі зорі, які не можуть утворюватися в її атмосфері природним шляхом. Це стало прямим свідченням того, що колишня планета або велике крижане тіло було притягнуте гравітацією і розірване на частини, після чого його матеріал осів на поверхні білого карлика. Подібні елементи, зокрема кисень, азот та вуглець, характерні саме для об’єктів на кшталт Плутона.
Феномен «зоряного канібалізму» пояснюється тим, що після завершення життя зірка втрачає більшість своєї маси, а орбіти планетних тіл стають нестабільними. Це призводить до їхніх зіткнень або до падіння на рештки зорі. У випадку з цією системою астрономам вдалося зафіксувати момент, коли матеріал планети активно «перетравлювався» білим карликом.
Це відкриття важливе не лише як наукова рідкість. Воно допомагає зрозуміти, що чекає на віддалене майбутнє нашої Сонячної системи. Коли Сонце перетвориться на білий карлик через кілька мільярдів років, внутрішні планети, ймовірно, згорять, а далекі світи на зразок Плутона чи Ерида можуть зазнати такої самої долі, що й у нововідкритій системі.
Дослідники зазначають, що кожна подібна знахідка дозволяє краще реконструювати історію планетних систем і зрозуміти механізми руйнування та перерозподілу матерії в космосі. Цей процес, хоч і руйнівний для планет, у довгостроковій перспективі забезпечує поширення хімічних елементів, з яких можуть утворюватися нові світи.