Пластикове забруднення океанів виявилося набагато масштабнішим, ніж вважалося раніше. Нове дослідження показало, що мікропластик уже проник навіть у найвіддаленіші та найекстремальніші морські екосистеми — гідротермальні джерела на глибині понад 2000 метрів під поверхнею океану.
Вчені з Південної Кореї вперше детально дослідили, як частинки пластику накопичуються в організмах, які живуть біля глибоководних вулканічних джерел у різних частинах світу. Результати роботи свідчать: навіть місця, які раніше вважалися майже ізольованими від людської діяльності, вже не можуть уникнути наслідків пластикової кризи.
Пластик опустився до найглибших екосистем океану
Щороку до Світового океану потрапляє приблизно 11 мільйонів тонн пластику. Великі пластикові предмети поступово руйнуються під дією сонця, хвиль і механічного впливу, перетворюючись на крихітні частинки — мікропластик.
Ці частинки можуть переноситися океанічними течіями на величезні відстані, потрапляти в організми морських тварин і зрештою проникати у харчовий ланцюг людини. До цього більшість досліджень була зосереджена на прибережних районах і поверхневих шарах океану. Водночас глибоководні області, які становлять майже 90% морського середовища планети, залишалися значно менш вивченими.
Особливий інтерес для науковців становлять гідротермальні джерела — унікальні підводні екосистеми, де життя існує без сонячного світла завдяки хімічній енергії, що виділяється з надр Землі.
Пластик знайшли майже у всіх досліджених тварин
Дослідження провели фахівці Корейського науково-дослідного інституту біологічних наук і біотехнологій (KRIBB) спільно з Корейським інститутом океанічних наук і технологій (KIOST).
Вчені проаналізували зразки глибоководних равликів і мідій, зібраних біля гідротермальних джерел у Південно-Західній частині Тихого океану — у басейні Північної Фіджі — та на Центральному Індійському хребті. Глибина збору зразків перевищувала 2000 метрів.
Результати виявилися тривожними: мікропластик знайшли у 92% усіх досліджених організмів. У середньому на одну тварину припадало близько 3,42 пластикової частинки. Найчастіше виявляли полістирол — матеріал, який широко використовується у виробництві упаковки, одноразових виробів та різноманітних споживчих товарів.
Різні тварини накопичують пластик по-різному
Науковці також встановили, що спосіб харчування відіграє важливу роль у тому, де саме в організмі накопичуються пластикові частинки. Глибоководні равлики, які живляться мікробними плівками на поверхні морського дна, мали найбільшу концентрацію мікропластику у травній системі.
Мідії поводилися інакше. Оскільки вони фільтрують воду, частинки пластику розподілялися більш рівномірно по їхніх тканинах. Це означає, що біологічні особливості різних видів можуть визначати, як саме забруднення потрапляє та накопичується всередині морських організмів.
Індійський океан виявився більш забрудненим
Дослідники також порівняли два різні регіони океану та виявили значні відмінності. Організми з Індійського океану містили набагато більше мікропластику, ніж тварини з району Північної Фіджі. Якщо враховувати масу тіла, концентрація пластикових частинок у мешканців Індійського океану була до 14,7 раза вищою.
Вчені припускають, що на це могли вплинути кілька факторів: активність людини у прилеглих регіонах, потоки пластику з річок та особливості глобальної циркуляції океанічних течій.
Загроза для майбутнього глибоководних екосистем
Нове дослідження стало першим прямим доказом того, що пластикове забруднення з поверхні океану може опускатися на тисячі метрів углиб і досягати навіть найвіддаленіших морських середовищ.
Науковці зазначають, що отримані дані можуть допомогти створити системи моніторингу стану глибоководних екосистем, а також враховувати рівень забруднення під час майбутнього освоєння ресурсів океанічного дна.
«Пластикове забруднення вже поширилося навіть у гідротермальні екосистеми, які раніше вважалися одними з найбільш ізольованих місць на Землі», — зазначив один із авторів дослідження Се-Джу Кім.
Відкриття вкотре показує: океан не має чітких меж між поверхнею та глибинами. Те, що потрапляє у воду біля берегів і великих міст, зрештою може опинитися там, де життя існує у повній темряві за тисячі метрів від сонячного світла.