Газовий кратер Дарваза палає з 1971 року, коли радянські вчені випадково натрапили на газову порожнину й підпалили її. Одна з найвідоміших пам’яток Туркменістану, сумнозвісні «Двері до пекла», вогняний кратер із природного газу, який вирує вже понад півстоліття, нарешті почав втрачати свою силу, стверджують вчені, які спостерігають за цим місцем.
Газовий кратер Дарваза, також відомий як Ворота пекла або Сяйво Каракумів, розташований у самому серці пустелі Каракуми в Туркменістані та щороку споживає мільйони кубічних метрів природного газу. Кратер шириною 77 метрів і глибиною 30 метрів, температура в якому перевищує 1000 градусів Цельсія, вже давно є предметом дискусій, і уряд країни неодноразово закликав до його закриття, щоб запобігти постійній втраті цінного природного газу. Однак, можливо, чиновники нарешті побачили кінець своїм давнім побоюванням, оскільки дослідники з «Туркменгазу», державної газової компанії країни, 5 червня повідомили, що полум’я помітно ослабло.
Значне падіння активності полум’я
Як повідомляється, вчені «Туркменгазу» представили нові дані, що свідчать про значне зменшення пожежі, спричиненої метаном, на Міжнародній науково-практичній конференції з екологічних аспектів інноваційних технологій розробки вуглеводнів (TESC 2025). Виступаючи на конференції, що відбулася в столиці Туркменістану, Ашхабаді, яка була присвячена скороченню викидів у процесі видобутку вуглеводнів та просуванню глобального енергетичного переходу, дослідницька група повідомила, що зниження активності полум’я пов’язане з тим, що більша частина запасів горючого газу в кратері майже вичерпана.
За словами чиновників, сила пожежі помітно зменшилася, полум’я тепер зменшилося майже до третини від початкового розміру та видно лише зблизька. Це явний контраст з попередніми роками, коли вогонь можна було побачити за багато миль через пустелю.
«Скорочення майже втричі», – сказала Ірина Лур’єва, директор державної енергетичної компанії, додавши, що нещодавні інженерні зусилля були зосереджені на бурінні численних герметичних свердловин навколо ділянки для вловлювання метану до його потрапляння в атмосферу. «Раніше величезне сяйво від полум’я було видно за кілька кілометрів, звідси й назва «Брама до пекла», — продовжила Лур’єва. — Сьогодні залишилося лише слабке джерело горіння».
Відстеження походження ями
Хоча точне походження масивної провалля залишається предметом спекуляцій, широко поширена думка, що вона виникла в 1971 році, коли група радянських геологів випадково пробурила підземну газову порожнину. Потім вони підпалили його, щоб запобігти поширенню токсичних газів у повітрі, прагнучи уникнути потенційної екологічної катастрофи, яка могла б отруїти місцевих жителів поблизу. Повідомляється, що вони очікували, що вогонь згасне протягом кількох тижнів.
Однак полум’я продовжувало горіти понад 54 роки, перетворивши газовий кратер на одну з найпопулярніших туристичних пам’яток Туркменістану, яка щорічно приваблює понад 10 000 відвідувачів, які приїжджають побачити сотні язиків полум’я, що палають у його глибинах. Згідно з повідомленнями, з моменту утворення кратера жодної людської смерті не сталося. Вважається, що Туркменістан володіє четвертими за величиною запасами природного газу у світі, які оцінюються в понад 50 трильйонів кубічних метрів.