Таємничий сплеск платини в льодах Гренландії: не космічна катастрофа, а слід давнього вулкана Понад десять років незвичайна знахідка в льодах Гренландії не давала спокою науковцям. У товщі крижаного щита дослідники виявили різкий стрибок концентрації платини, датований приблизно 12 800 роками тому. Для частини вчених це стало можливим доказом падіння метеорита або комети — події, яка нібито могла різко змінити клімат Землі. Та нові дані вказують на значно приземленіше, хоча не менш вражаюче пояснення: джерелом платини, ймовірно, була потужна вулканічна активність, а не удар з космосу. Чому цей сигнал такий важливий Час появи платинового «піку» майже збігається з початком Молодшого дріасу…
Автор: Володимир
Земна кора поводиться не завжди так, як нас вчили підручники з геології. Здавалося б, якщо континент розтягується і стає тоншим, він має слабшати й зрештою розламуватися. Але нове дослідження показало: іноді все відбувається з точністю до навпаки. Міжнародна команда вчених на чолі з дослідниками з Університету Тулейна вивчила одну з найактивніших тектонічних зон планети — Східно-Африканський рифт. Саме тут Африканський континент повільно розходиться на частини. Особливу увагу науковці приділили Турканській западині на межі Кенії та Ефіопії — регіону, який давно вважався «слабкою ланкою» земної кори. Коли розтягування робить кору міцнішою На подив учених, ділянка кори, що була розтягнута й стоншена…
Компанія с вжила заходів, щоб припинити несанкціоноване використання супутникового інтернету Starlink з боку росії, і ці кроки, схоже, дали результат. Про це у неділю заявив засновник і керівник SpaceX Ілон Маск. У дописі в соцмережі X Маск зазначив, що обмеження, запроваджені компанією, спрацювали, і запропонував повідомляти, якщо знадобляться додаткові дії. Йдеться про спроби російських військових використовувати Starlink для керування дронами та зв’язку під час бойових дій. Тема набула особливої гостроти після заяви міністра цифрової трансформації України Михайла Федорова. Він повідомив, що українська сторона співпрацює зі SpaceX, аби унеможливити застосування Starlink російськими силами. За словами Федорова, елементи цієї технології були виявлені…
Міжнародна група дослідників створила першу тривимірну модель внутрішнього магнітного поля Сонця, використовуючи дані супутникових спостережень за період із 1996 по 2025 рік. Результати роботи було опубліковано на початку 2026 року. Магнітне поле Сонця формується внаслідок руху розпеченої плазми в його надрах — процесу, відомого як сонячне динамо. Цей механізм визначає 11-річні цикли сонячної активності, появу плям на поверхні зорі та викиди заряджених частинок у космос. До цього часу пряме вимірювання магнітних полів у глибинних шарах Сонця залишалося технічно неможливим — наявні прилади фіксують лише поверхневі явища. Для розв’язання цього завдання автори дослідження застосували метод зворотного моделювання. Вони завантажили до комп’ютерної…
Сонце має власний характер. Раз на кілька років воно ніби «заводиться»: на поверхні з’являються темні плями, в космос вириваються потужні спалахи, а на Землі це відлунює збоями в роботі супутників, навігації та навіть електромереж. Вчені давно знали, що за цими примхами стоїть магнітне поле, але головне джерело змін ховається глибоко всередині зорі — там, куди жоден прилад зазирнути не міг. Тепер ситуація змінилася. У новому дослідженні науковці вперше відтворили тривимірну картину внутрішнього магнітного поля Сонця, спираючись на майже 30 років супутникових спостережень. Фактично, це перша спроба «побачити» магнітні процеси під поверхнею зорі, не заглядаючи туди напряму. Як зазирнути всередину Сонця,…
Вчені, переглянувши архівні дані кількох місій NASA, схоже, нарешті розгадали одну з давніх загадок космічної фізики — що саме «живить» авроральні дуги, один із найефектніших різновидів полярного сяйва. З поверхні Землі вони виглядають як зелені світні завіси, що повільно ковзають нічним небом. А з орбіти — як тонкі яскраві лінії, що ніби розрізають атмосферу. Відомо, що це світло виникає, коли електрони, розігнані електричними полями в космосі, врізаються в атоми атмосфери та змушують їх світитися. Проте довгий час залишалося незрозуміло, звідки береться енергія для цих електричних полів — своєрідної «космічної батареї» авроральних дуг. Ключ до відповіді знайшли у старих спостереженнях. Команда…