Заняття з ерготерапії верхи на конях можуть допомагати дітям з розладом аутистичного спектра (РАС) краще розслаблятися, не втрачаючи здатності зосереджуватися. До такого висновку дійшли дослідники з Університету штату Колорадо у США, які вимірювали рівень гормону стресу кортизолу в слині дітей під час терапевтичних занять. Виявилося, що після сеансу за участю коня рівень цього гормону знижувався сильніше, ніж після аналогічного заняття у звичайному кабінеті.
Результати допомагають пояснити, чому взаємодія з кіньми може бути корисною для деяких дітей з аутизмом. Водночас дослідники наголошують: потрібні додаткові випробування, щоб з’ясувати, як саме фізіологічні зміни пов’язані з довгостроковими результатами терапії.
Як перевіряли вплив коней
У дослідженні взяли участь 72 дитини віком від 6 до 11 років із розладом аутистичного спектра, які раніше мали труднощі з регуляцією емоцій і дратівливістю. Учасників випадковим чином розподілили на дві групи. Одна проходила годинні заняття з ерготерапії верхи на конях у критому манежі, інша — такі самі заняття в терапевтичному кабінеті.
Протягом десяти тижнів обидві групи навчалися розпізнавати емоції та керувати ними під наглядом ліцензованих ерготерапевтів. Під час кожного заняття дослідники чотири рази збирали зразки слини: на початку, у середині сеансу, наприкінці та через 20 хвилин після його завершення. Повний курс пройшли 56 дітей.
Учені вимірювали два показники. Перший — кортизол, гормон, рівень якого може зростати у відповідь на стрес. Другий — альфа-амілаза, фермент, активність якого пов’язана з фізіологічним збудженням і зусиллями під час виконання завдань.
Кортизол знижувався сильніше після занять із кіньми
В обох групах рівень кортизолу від початку до завершення заняття знижувався приблизно на чверть. Однак частково це могло бути пов’язано з часом доби: усі сеанси проводили між 13:00 і 17:30, а кортизол природно знижується впродовж дня.
Важливішою виявилася різниця, зафіксована через 20 хвилин після занять. У дітей, які працювали з кіньми, зниження кортизолу було приблизно на 23% більшим, ніж у групі, яка займалася в кабінеті. Це свідчить про те, що кінний формат терапії може мати додатковий заспокійливий ефект.
Водночас рівень альфа-амілази під час занять зростав приблизно на 22% в обох групах, а через 20 хвилин повертався близько до початкового рівня. Така картина узгоджується з припущенням, що діти залишалися залученими до роботи, навіть коли їхній рівень стресу знижувався.
Спокій може бути пов’язаний із соціальними навичками
Дослідники також виявили невеликий зв’язок між зниженням кортизолу та покращенням соціальних навичок. Діти, у яких гормон стресу сильніше знижувався під час окремих занять, загалом демонстрували більший прогрес, зокрема в розпізнаванні соціальних сигналів. Зниження кортизолу протягом десяти тижнів також було пов’язане з покращенням соціальних навичок і зменшенням ознак пригніченого настрою.
Однак ці зв’язки були невеликими, а дослідження не розраховували спеціально для їхнього виявлення. Тому поки що не можна стверджувати, що саме зниження стресу спричиняє покращення поведінки.
Є й інші обмеження: майже третина дітей, яких спочатку розподілили до групи занять у кабінеті, вибула ще до початку терапії. У групі з кіньми таких учасників було близько 6%. Ця різниця ускладнює пряме порівняння результатів.
Що досліджуватимуть далі
Науковці планують доповнити вимірювання показниками серцевого ритму та реакції шкіри, а також відстежувати рівень кортизолу протягом усього дня. Це допоможе зрозуміти, які діти отримують найбільшу користь від занять із кіньми та чи пов’язаний стан одночасного спокою й зосередженості з подальшим прогресом.
Дослідження опублікували в журналі Journal of Autism and Developmental Disorders. Його результати підтримують подальше вивчення іпотерапії як одного з можливих форматів допомоги дітям з аутизмом, але самі по собі ще не доводять, що вона ефективніша за інші методи за всіма показниками.