На початку 2020-х років в Антарктиді відбулося дещо незвичне: у деяких районах континент почав накопичувати більше льоду, ніж втрачав. Причиною стали аномально сильні снігопади, які додали маси Східній Антарктиді.
На перший погляд це могло здатися ознакою того, що глобальне потепління вже не обов’язково веде до скорочення льодовикового щита. Але нове дослідження, опубліковане в Nature, показує: поспішати з такими висновками не варто.
Звідки взявся зайвий сніг
Антарктида втрачає лід уже десятиліттями. Особливо швидко процес відбувається у Західній Антарктиді, де тепла океанічна вода підточує льодовики знизу, після чого великі масиви льоду відколюються й потрапляють у море.
Однак у 2021–2023 роках Східна Антарктида отримала незвично багато опадів. Оскільки саме ця частина континенту містить близько 80% льоду, що лежить на суші, додатковий сніг виявився достатнім, щоб тимчасово компенсувати значну частину втрат на узбережжі. Дослідники вирішили з’ясувати, чи був цей період початком нової тенденції.
Винним виявився тропічний океан
Вчені простежили шлях води в атмосфері за допомогою комп’ютерного моделювання, у якому водяні молекули фактично «позначали», щоб відстежити їхнє походження. З’ясувалося, що значна частина додаткової вологи, яка принесла сніг до Східної Антарктиди, походила з так званого теплого басейну — великої області особливо теплої води у західній частині Тихого та східній частині Індійського океанів.
У 2021–2023 роках температура там була помітно вищою за середню. Це змінило атмосферну циркуляцію та спрямувало більше вологи на південь.
Причому подібне вже траплялося в минулому. Тропічний теплий басейн здатний нагріватися протягом кількох років, а потім повертатися до звичайних температур. Тобто нинішній сплеск опадів, найімовірніше, був проявом природної мінливості клімату, а не початком нового стабільного режиму.
Сніг не скасовує втрату льоду
Це важливе уточнення, адже короткочасне збільшення снігопадів не означає, що Антарктида перестала втрачати лід.
Західна частина континенту продовжувала скорочуватися. Крім того, тепліша атмосфера справді здатна утримувати більше вологи, а глобальне потепління в перспективі може змінювати характер опадів у полярних регіонах. Але конкретний сплеск 2021–2023 років дослідники не вважають переконливим доказом такого довгострокового ефекту.
Зв’язок між цією аномалією та діяльністю людини також залишається невизначеним: природні коливання тропічного клімату важко відокремити від впливу глобального потепління. Водночас роль антропогенних змін у прискоренні втрати льоду Західною Антарктидою має значно переконливіші наукові підтвердження.
Отже, коротке «відновлення» Антарктиди на початку десятиліття виявилося радше паузою, створеною незвичайними погодними умовами. Воно не скасовує головного довгострокового тренду — льодовиковий щит континенту залишається під загрозою.