Коли ми дивимося на Сатурн, його величезні кільця завжди привертають увагу. Але справжня наукова інтрига ховається не в самому газовому гіганті, а в одному з його невеликих супутників. Енцелад — крижаний світ, який за своїми розмірами значно поступається навіть нашому Місяцю. І все ж саме він може виявитися одним із найперспективніших місць для пошуків життя за межами Землі.
Ще кілька десятиліть тому уявлення про те, що під товстим шаром криги може плескатися теплий океан, здавалося фантастикою. Та коли космічний апарат «Кассіні» у 2005 році вловив струмені водяної пари, що виривалися з-під поверхні Енцелада, стало зрозуміло: ми маємо справу з чимось унікальним. У цих викидах були виявлені органічні молекули, а це вже натяк на хімічні умови, які нагадують ті, що колись дали початок життю на нашій планеті.
Сучасні дослідження лише підсилюють цікавість. Під крижаною оболонкою Енцелада, за оцінками, розташований океан, що контактує з кам’янистим ядром. Такий контакт створює можливості для гідротермальних джерел — тих самих «чудо-кухонь», які на Землі дають життя спільнотам біля чорних курців на океанському дні. Там, де є вода, хімія і джерело енергії, завжди виникає запитання: а чи може бути життя?
Звичайно, мова не йде про риб чи рослини. Якщо на Енцеладі й існують живі істоти, то це, ймовірно, мікроскопічні організми, здатні виживати в екстремальних умовах. Але навіть їхнє відкриття стало б революцією — адже це означало б, що життя у Всесвіті може виникати там, де умови схожі на земні, навіть якщо зовні світ виглядає непривітним і холодним.
Науковці вже обговорюють нові місії, які могли б дослідити Енцелад докладніше. Найбільш захопливим сценарієм є апарат, здатний знову пролетіти крізь водяні струмені й детально проаналізувати їхній склад. Уявіть лише: можливо, на Землю повернуться дані, що підтвердять існування біомаркерів — прямих або непрямих слідів життя.
Цікаво, що Енцелад не єдиний кандидат у нашій Сонячній системі. Є ще Європа — супутник Юпітера, який також має підлідний океан. Та саме Сатурнів супутник, зі своїми гейзерами, став чи не найпривабливішою ціллю для астробіологів. Його «привітні» викиди дають шанс дістатися до підповерхневого океану без потреби бурити кілометри криги.
Можливо, через кілька десятиліть ми отримаємо остаточну відповідь. А поки що Енцелад залишається тією маленькою крижаною кулею, що тримає при собі величезну таємницю — таємницю, яка може перевернути наше розуміння того, що означає «бути живим» у космосі.