Радіовуглецеве датування та аналіз ДНК показали, що повний скелет, знайдений у могилі на гало-римському цвинтарі, належить не одній людині, як вважали вчені раніше, а складається з кісток семи осіб. Багато хто з них мешкав у різних століттях. Зібраний скелет відбиває справжню майстерність та знання анатомії, але хто й навіщо його зібрав, залишається загадкою.
У 1970-х роках на кремаційному цвинтарі у містечку Помроель (Бельгія) археологи розкопали могилу зі скелетом людини, яка лежала в позі ембріона: на правому боці з підтягнутими до себе ногами. Римська кістяна шпилька, вміщена поруч із головою, змусила вчених припустити, що вони знайшли римське поховання, яке датується II-III століттями. Скелет як експонат виставили у Музеї Мальгре-Тут у місті Віруанваль.
Цю знахідку аналізували багато вчених, і їх збентежило кілька дивностей. Положення скелета на боці характерне для поховань неоліту і раннього бронзового віку, а за часів Риму людей ховали на спині. Крім того, хребці були ідеально вирівняні, виглядали як суміш кісток, що належать підліткам та людям похилого віку. Стегнова кістка здавалася надто великою.
У 2024 році міжнародна команда археологів під керівництвом Барбари Веселка (Barbara Veselka) з Брюссельського вільного університету ще раз вивчила скелет. Вчені провели радіовуглецеве датування кісток рук і ніг, черепа та п’яти пальців, а також аналіз ДНК, витягнутої з однієї кістки черепа.
На свій подив, дослідники виявили, що скелет насправді «зліплений» з останків як мінімум семи осіб (чоловіків та жінок), які не були між собою родичами і жили приблизно 4212-4445 років тому, в епоху неоліту.
Радіовуглецеве датування черепа не дало результатів, але аналіз ДНК показав, що він належав галло-римській жінці, яка жила 2,5 тисячі років тому. Цікаво, що її ДНК була схожа на ДНК двох молодих людей, похованих на римському цвинтарі приблизно 1800 років тому, який розташований за 150 кілометрів на схід від Помроеля. Тобто жінка та молоді люди були родичами.
В археологічних культурах Європи відомі численні приклади посмертних маніпуляцій з людськими тілами та частинами тіла, починаючи з палеоліту і закінчуючи римським періодом. Такі практики включали повторні поховання, складання кістяків з кісток інших людей, навіть виготовлення з кісток померлих інструментів і знарядь.
Однак знахідка в Помроєлі — перший в історії європейської археології випадок складеного скелета з таким широким діапазоном вікових груп і культур. Причому він складений настільки витончено, що говорить про високу майстерність «автора», який мав чудові знання людської анатомії.
Хто саме склав скелет, поки що не ясно. Веселка пояснила, що племена бронзової доби могли збирати кістки з різних могил, щоб створити повний скелет, що відображає символ єдності. Трохи згодом римляни додали череп із поваги до мертвих: це могло статися у тому випадку, якщо вони випадково пошкодили початковий неолітичний череп, наприклад, під час влаштування некрополя з кремаціями.
З результатами дослідження можна ознайомитись у статті, опублікованій у журналі Antiquity.