Досвід першої зустрічі з грипом у дитинстві може впливати на наше здоров’я значно довше, ніж вважалося раніше. Нове дослідження показує: те, який саме штам вірусу людина підхопила в ранньому віці, здатне визначати ризики захворювання і навіть смертності через десятки років. Дослідження, опубліковане в Science Advances.
У центрі цієї історії — вірус грипу типу A. Його поверхня вкрита двома ключовими білками: гемаглютиніном (HA) і нейрамінідазою (NA). Саме вони стають мішенню для імунної системи. Але проблема в тому, що ці білки постійно змінюються. Через поступові мутації — процес, який називають антигенним дрейфом — вірус щоразу трохи інший, і організму доводиться знову вчитися його розпізнавати. А інколи відбувається ще серйозніша перебудова — антигенний зсув, коли виникають зовсім нові комбінації вірусу, здатні спричиняти пандемії.
Втім, імунна система має «пам’ять», і вона формується дуже рано. Науковці називають це явище «імунологічним відбитком» або навіть «первородним антигенним гріхом». Суть у тому, що перший штам грипу, з яким стикається дитина, залишає найсильніший слід у її імунній відповіді. У майбутньому організм частіше «орієнтується» саме на цей досвід, виробляючи антитіла насамперед проти знайомої структури.
Історичні дані підтверджують, що це має реальні наслідки. Після пандемії H1N1 1918 року вірус еволюціонував у кілька етапів, поки не з’явилися нові штами. У 1957 році світ накрила інша хвиля — H2N2, а вже у 1968-му з’явився H3N2, який і досі активно циркулює. У 2009 році знову повернувся H1N1 у новій формі.
Дослідники проаналізували дані про смертність від грипу серед людей, народжених у різні роки, і виявили цікаву закономірність. Ті, хто в дитинстві «познайомився» з H1N1, загалом мали нижчий ризик тяжких наслідків під час подальших хвиль цього ж типу вірусу. Натомість люди, чий перший контакт був із H3N2, частіше переносили інфекцію важче, особливо в зрілому віці.
Цікаво, що після 2010 року загальна смертність від грипу знову почала зростати. Частково це пояснюють старінням населення, але свою роль може відігравати й саме «імунне програмування» дитинства. У деяких поколінь захист виявився слабшим проти нових варіантів вірусу.
Ще одна деталь: не всі штами однаково «вчать» імунну систему. Виявилося, що відбиток від H1N1 забезпечує більш стабільний захист у майбутньому, ніж від інших типів. А от імунітет, сформований після H2N2 або H3N2, може бути менш надійним або більш вибірковим.
Ці висновки мають важливе практичне значення. Вони пояснюють, чому одні люди переносять грип легше, а інші — важче, навіть якщо заражаються тим самим штамом. І головне — підказують, як краще будувати стратегії вакцинації.
Вчені припускають, що щеплення в ранньому віці можуть сформувати більш «вигідний» імунний відбиток. Якщо вдасться правильно налаштувати реакцію організму ще в дитинстві, це може забезпечити ширший і триваліший захист протягом життя. Саме тому нині активно обговорюється ідея універсальної вакцини проти грипу.
Звісно, дослідження має свої обмеження. Вчені не могли безпосередньо виміряти імунний відбиток кожної людини, тому робили висновки на основі року народження і поширених у той час штамів. Крім того, аналіз базувався переважно на смертності, а не на всіх випадках захворювання.
Попри це, загальна картина виглядає переконливою: наш перший досвід із грипом може залишатися з нами на все життя. І розуміння цього механізму відкриває нові можливості для боротьби з майбутніми епідеміями.