Еволюційні біологи Гарвардського університету запропонували відповідь на загадку, чому фізична активність продовжує життя людини, яка вже вийшла з дітородного віку. Як пишуть вчені у статті, опублікованій у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, це пояснюється тим, що вправи дозволяють відвести енергію від патологічних процесів, що відбуваються в організмі похилого віку. Коротко про дослідження розповідається у прес-релізі на Phys.org.
Згідно з гіпотезою, люди еволюціонували так, щоб залишатися фізично активними з віком. Активність уповільнює поступове погіршення здоров’я та захищає від серцево-судинних захворювань, діабету другого типу та навіть деяких видів раку. Нестача фізичної активності, навпаки, збільшує ризик захворювань та скорочує тривалість життя.
Дослідники відзначають, що мавпи, які зазвичай живуть у дикій природі лише 35-40 років і рідко переживають менопаузу, значно менш активні, ніж більшість людей. Це передбачає, що в ході еволюції людина проходила відбір на користь довголіття та активності. Так, сучасні мисливці-збирачі в середньому займаються фізичною працею від помірної до високої інтенсивності приблизно 135 хвилин на день і зазвичай мешкають близько семи десятиліть. Викопні свідчення свідчать, що висока тривалість життя була звичайним явищем близько 40 тисяч років тому. Це спростовує міф, за яким тривалість життя стародавньої людини була короткою.
Вчені показали, що фізична активність не тільки спалює калорії, а й викликає фізіологічний стрес, у тому числі ушкодження організму на молекулярному, клітинному та тканинному рівнях. Однак при цьому активуються відновлювальні механізми, що включають регенерацію хрящових тканин, загоєння мікротріщин, вивільнення антиоксидантів та протизапальних молекул. Процеси відновлення клітин та ДНК знижують ризик діабету, ожиріння, раку, остеопорозу, хвороби Альцгеймера, депресії та загалом передчасної смерті.