Медична практика знову зіткнулася з випадком, який, на перший погляд, міг би здатися фантастикою. Лікарі описали рідкісний діагностичний феномен, коли жінка почала бачити оточуючих не у звичному вигляді, а у формі драконів. Обличчя людей у її сприйнятті спотворювалися, набуваючи рис казкових істот — з лускою, мордою та ящірковими очима.
Пацієнтка: 52-річна жінка з Гааги, Нідерланди
Симптоми: Жінка звернулася до амбулаторної психіатричної клініки та розповіла лікарям, що коли вона дивилася на обличчя людей, то бачила, як вони перетворювалися на обличчя драконів. Вона також бачила, як перед нею спонтанно з’являлися обличчя, схожі на драконів, навіть коли людей не було поруч. Ці галюцинації були тривожними та впливали на її здатність взаємодіяти з людьми.
Подібні зорові спотворення відносять до неврологічних порушень, які зазвичай пов’язані з роботою кори головного мозку, відповідальної за розпізнавання облич. У науковій літературі такі розлади описуються як варіанти прозопометаморфопсії — стану, коли знайомі риси людей перетворюються на дивні та химерні образи. У випадку пацієнтки цей синдром набув надзвичайно незвичної форми, адже замість випадкових абстрактних змін її мозок систематично формував драконоподібні візуальні образи.
Лікарям вдалося встановити, що симптоматика була пов’язана з певними аномаліями в роботі потиличної та скроневої часток мозку. У таких випадках мозок неправильно обробляє зорову інформацію, створюючи перекручену картину реальності. На відміну від галюцинацій, пацієнтка усвідомлювала, що бачить ілюзії, однак від цього її досвід не ставав менш тривожним.
Подібні діагностичні випадки є важливими для розуміння того, як працює система зорового сприйняття людини. Вони демонструють, наскільки вразливим може бути наш мозок до навіть незначних змін у його роботі та як це відображається на сприйнятті світу. Історія жінки, яка бачила людей як драконів, вкотре підтверджує, що межа між нейробіологією та тим, що ми називаємо «реальністю», є набагато тоншою, ніж здається.
Хоча випадок залишається рідкісним і не до кінця вивченим, він дає науковцям цінний матеріал для подальших досліджень нейропсихологічних феноменів і відкриває нові питання про природу свідомості та людського сприйняття.