Люди, чиє внутрішньоутробне розвитку та перші роки життя припали на період нормування цукру у Великій Британії, у віці близько 50 років мали показники біологічного віку, що свідчили про дещо молодший стан організму. До такого висновку дійшли автори дослідження, опублікованого в журналі Nature Communications.
Науковці проаналізували дані 54 201 дорослого британця. Учасники, які найдовше зазнавали обмежень у доступності цукру на ранніх етапах розвитку, мали приблизно на п’ять місяців нижчий розрахунковий біологічний вік порівняно з людьми, які не зазнали такого впливу. У цієї групи також виявили нижчі ризики катаракти та хронічної хвороби нирок.
Історичне нормування як природний експеримент
У Великій Британії обмеження на купівлю цукру діяли до вересня 1953 року. Після їх скасування споживання продукту різко зросло. Тому діти, народжені з різницею лише в кілька років, могли розвиватися за суттєво різних умов харчування.
Дослідники під керівництвом фахівців із офтальмології Джейсона Яма та Лі Цзя Ченя з Китайського університету Гонконгу використали цю історичну зміну, щоб оцінити можливі довгострокові наслідки раннього харчування.
Вони порівняли людей, народжених у Великій Британії з жовтня 1951-го до березня 1956 року, зокрема тих, чиє внутрішньоутробне життя та дитинство припали на період нормування, і тих, хто був зачатий уже після скасування обмежень.
Особливу увагу приділили першим 1000 дням — від зачаття приблизно до другого дня народження. У цей час формуються органи та системи, які регулюють обмін речовин і гормональні реакції. Тому умови харчування на цьому етапі можуть мати наслідки для здоров’я в дорослому віці.
Як оцінювали біологічний вік
Для аналізу вчені використали показник PhenoAge, який обчислюють на основі хронологічного віку та дев’яти параметрів крові. Серед них — рівень цукру, маркери запалення та характеристики клітин крові.
Цей показник відображає стан організму за ознаками, пов’язаними з ризиками захворювань і смертності. Він не визначає точну тривалість життя, а допомагає порівнювати біологічний стан людей одного календарного віку.
Результати показали залежність між тривалістю раннього впливу нормування та різницею біологічного віку. Якщо обмеження діяли лише під час внутрішньоутробного розвитку, різниця становила приблизно три місяці. Якщо вони тривали також частину першого року життя — близько чотирьох із половиною місяців. За впливу протягом перших двох років показник сягав приблизно п’яти місяців.
Зв’язок спостерігався в обох статей, хоча був виразнішим серед жінок. Додатковий аналіз медичних записів також виявив приблизно на 17% нижчий ризик катаракти та на 22% нижчий ризик хронічної хвороби нирок у людей, які зазнали обмежень до народження та протягом перших двох років життя.
Чого дослідження поки не доводить
Науковці припускають, що раннє харчування може впливати на регуляцію рівня цукру в крові, гормональні реакції та розвиток органів. Проте конкретний механізм виявлених зв’язків поки не встановлений.
Також п’ятимісячна різниця в біологічному віці не означає, що люди житимуть на п’ять місяців довше. PhenoAge відображає стан організму на момент аналізу крові, а не швидкість старіння протягом усього життя.
Дослідники не виявили чіткого зв’язку з глаукомою, віковою макулярною дегенерацією, остеопорозом або деменцією. Крім того, вони не мали даних про фактичне споживання цукру кожною людиною. Не можна повністю виключити й вплив інших змін у харчуванні та умовах життя післявоєнної Британії. Більшість учасників дослідження були білими, що також обмежує можливість поширювати висновки на інші популяції.
Отже, робота не доводить, що обмеження цукру під час вагітності чи в ранньому дитинстві запобігає хворобам. Вона додає нові свідчення того, що харчові умови на початку життя можуть бути пов’язані зі станом здоров’я навіть через кілька десятиліть.
