Щороку близько 374 мільйонів дітей і дорослих потребують доступу до медичного кисню, щоб вижити. Ця потреба зростає, але менше ніж кожна третя людина може отримати це рятівне лікування в незаможних країнах. У новій доповіді більше 30 дослідників виклали план подолання цієї кризи.
«Я ношу кисень, як рюкзак, тож можу ходити до школи та збиратися з друзями, навіть займатися спортом», — пояснює дитина, яка живе з хронічним захворюванням легенів у Чилі, цитується у звіті. «[З киснем] я можу жити нормальним життям зі своєю хворобою».
Киснева терапія має вирішальне значення для людей з невідкладними станами та підтримує життя для тих, хто перебуває під наркозом, і людей з хронічною дихальною недостатністю. Ми використовуємо його для порятунку життів уже принаймні 150 років. Але донести його до всіх людей, які цього потребують, залишається глобальною проблемою.
«Кисень необхідний на всіх рівнях системи охорони здоров’я для дітей і дорослих із широким спектром гострих і хронічних захворювань», — каже лікар Дитячого науково-дослідного інституту Мердока Хеміш Грем, який входить до складу комісії, якій доручено розслідувати медичну кисневу кризу.
«Попередні зусилля… в основному були зосереджені на постачанні обладнання для виробництва більшої кількості кисню, нехтуючи допоміжними системами та людьми, необхідними для забезпечення його розподілу, обслуговування та безпечного й ефективного використання».
Пандемія COVID – 19 виявила багато з цих недоліків, що призвело до смерті багатьох близьких.
«Я не хочу, щоб будь-які майбутні покоління лікарів вирішували, як Бог, кому жити, а кому померти, тому що це те, що ми повинні були робити, коли не вистачало кисню», — каже лікар з Ефіопії.
Після ретельного аналізу дослідники розробили план систем виробництва, зберігання та розподілу кисню, які можна впровадити навіть у найменш заможних країнах. Вони пропонують 52 рекомендації для урядів, кисневої промисловості, захисників глобальної охорони здоров’я, науковців і медичних працівників, над якими вони повинні працювати.
Окрім збільшення ресурсів і покращення співпраці між урядом і промисловістю, дослідники визначили, що доступ до правильно працюючих пульсоксиметрів – невеликого пристрою, який вимірює рівень кисню в крові – відіграє величезну роль у забезпеченні вчасного надходження медичного кисню туди, де він найбільше потрібний. Більше того, дослідження показують, що багато пристроїв пульсової оксиметрії не знімають точних показників у людей із темнішим кольором шкіри.
«Нам терміново потрібно зробити високоякісні пульсоксиметри доступнішими та загальнодоступними», — каже Грем.
Зараз у країнах із низьким і середнім рівнем доходу пульсоксиметри доступні лише в 54 відсотках загальних лікарень і 83 відсотках лікарень третинного рівня. Навіть тоді нестачі та поломки є звичайним явищем.
«Зараз більшість наших лікарень — це кладовища зламаного медичного обладнання», — пояснює лікар із Сьєрра-Леоне.
Ситуація посилюється через нестачу біомедичних інженерів – основних працівників, відповідальних за забезпечення роботи всього рятувального обладнання, коли це необхідно.
«Кількість доступних біомедичних інженерів була недостатньою для задоволення потреб у кисні та обслуговування електричного обладнання», — каже лікар з Ефіопії.
Основними елементами плану також є просування громад щодо використання медичного кисню та профілактичних заходів.
«Він усе намагався зняти кисневу маску», — пояснює дружина пацієнта, який помер від COVID-19 на Філіппінах. «Він не міг цього терпіти. Це його дуже турбувало».
У звіті також зазначено, що надзвичайно важливо сприяти профілактичним заходам, які зменшують попит на медичний кисень, включаючи постійну імунізацію, зменшення куріння та забруднення, сприяння здоровому харчуванню та пом’якшення кліматичних змін.
«Я пам’ятаю, коли я потрапив у відділення невідкладної допомоги, моя сатурація була 80 відсотків. У мене затьмарилося перед очима. Я думав, що помру», — описує молодий пацієнт, який пережив гостру дихальну недостатність у Пакистані.
«Я пітнів. Мені здавалося, що ні в руках, ні в ногах немає життя. Я почувався набагато краще, коли отримав кисень, мої симптоми покращилися, і я думав, що вийду з цього. Це дало мені надію». Звіт опубліковано в The Lancet Global Health.