Емоційний зв’язок між матір’ю та дитиною починає формуватися ще до народження. Вагітна жінка може уявляти, який вигляд має її майбутня дитина, або прислухатися до її рухів. Науковці досліджують цей зв’язок уже десятиліттями, однак досі відносно мало відомо про те, що відбувається в мозку матері під час його формування.
Нове дослідження Єльського університету виявило, що наприкінці вагітності сильніше відчуття зв’язку з майбутньою дитиною пов’язане з більш узгодженими електричними ритмами між певними ділянками мозку. Результати свідчать, що деякі аспекти материнської прив’язаності можуть відображатися в мозковій активності ще до пологів.
Роботу провела Кеті Аяла з міждисциплінарної програми нейронаук Єльського університету разом із колегами. Старшою дослідницею була Гелена Резерфорд, доцентка Центру вивчення дітей Єльського університету. Результати опублікували в Journal of Neuroendocrinology.
Як вимірювали зв’язок матері з майбутньою дитиною
Дослідники використовували поняття материнсько-плодової прив’язаності — емоційного зв’язку, який жінка відчуває щодо дитини під час вагітності. Водночас термін «прив’язаність» у цьому контексті дещо відрізняється від класичного поняття з психологічної теорії: йдеться про емоційне ставлення матері до плода, а не про взаємний зв’язок між дитиною та людиною, яка про неї піклується.
Учасниці заповнювали опитувальник із 18 тверджень, оцінюючи кожне за шкалою від «майже ніколи» до «майже завжди». Запитання охоплювали три аспекти:
- Передчуття: наприклад, чи замислюється жінка над тим, який вигляд зараз має дитина.
- Взаємодія: чи отримує вона задоволення від відчуття рухів плода.
- Диференціація: чи сприймає майбутню дитину як окрему особистість, наприклад, чи думає, що вона вже має власний характер.
Кожен із трьох блоків міг принести максимум 24 бали. Середні результати учасниць становили приблизно 18,7–19,6 бала. У дослідженні взяли участь 35 жінок на третьому триместрі вагітності. У середньому їм було 28 років, а термін вагітності становив майже 37 тижнів. Двадцять дві учасниці раніше не народжували.
Що показав аналіз мозкових хвиль
Для вимірювання активності мозку жінки одягали спеціальну сітку зі 128 датчиками, попередньо змоченими теплим сольовим розчином. У тихій затемненій кімнаті кожна учасниця проходила кілька коротких сеансів із заплющеними та розплющеними очима. Для аналізу використали записи лише із заплющеними очима, оскільки попередні дослідження показували, що вони стабільніші.
Науковці зосередилися на альфа-хвилях — електричних коливаннях мозку з частотою від 8 до 13 разів на секунду. Цей ритм пов’язують із процесами уваги, пам’яті та пригнічення небажаних реакцій. Дослідники вимірювали когерентність — ступінь узгодженості ритмів між різними ділянками мозку. Умовно це можна порівняти з двома людьми, які плескають у долоні в одному темпі.
Два з чотирьох досліджених поєднань ділянок мозку продемонстрували статистично значущий зв’язок із результатами опитування. Жінки, у яких альфа-ритми між лівою передньою та лівою задньою частинами голови були більш узгодженими, отримували вищі бали за передчуття та взаємодію з майбутньою дитиною. Подібний зв’язок виявили між передніми ділянками лівої та правої півкуль.
Ці результати зберігалися навіть після врахування терміну вагітності та попереднього досвіду пологів. Водночас зв’язку з показниками двох інших пар ділянок мозку не виявили. До того ж статистична значущість позитивних результатів була лише трохи вищою за встановлений поріг.
Чому відчуття дитини як окремої особистості — інший випадок
Цікаво, що жінки з високими результатами за одним із трьох аспектів прив’язаності зазвичай мали високі показники й за іншими. Проте диференціація — сприйняття дитини як окремої особистості — продемонструвала лише слабкий зв’язок із виміряними мозковими ритмами. Він не досяг статистичної значущості.
Можливе пояснення дає дослідження 2022 року, у якому науковці порівнювали мозкову активність жінок до та після вагітності. Тоді виявили зв’язок між посиленням узгодженості активності в мережі пасивного режиму роботи мозку та відчуттям дитини як окремої особистості.
На думку команди Аяли, диференціація може залежати від довготривалих змін мозку протягом вагітності, тоді як когерентність альфа-хвиль може відображати залученість матері у взаємодію з плодом у конкретний момент. Інше можливе пояснення — невелика кількість учасниць, якої могло не вистачити для виявлення слабшого зв’язку.
Що відбувається з мозковими ритмами після пологів
Дослідження 2023 року, співавторкою якого була Резерфорд, показало, що когерентність альфа-хвиль між лівою передньою та лівою задньою ділянками голови знижується після народження дитини. Автори тієї роботи припустили, що таке зниження може свідчити про послаблення механізмів стримування реакцій. Це потенційно допомагає матері швидше реагувати на сигнали немовляти.
На перший погляд може здатися, що вища когерентність під час вагітності — небажане явище. Проте дослідники вважають, що ці зміни можуть відповідати різним потребам на різних етапах материнства. Під час вагітності мозок готується до появи дитини, а після пологів перебудовується для реагування на її потреби.
Це припущення узгоджується з дослідженням 2025 року, яке показало, що під час вагітності обсяг сірої речовини — тканини, що містить тіла нервових клітин, — зменшується, а після пологів частково відновлюється. Найбільші зміни відбувалися в мережі пасивного режиму роботи мозку та мережах, що поєднують лобові й верхні ділянки мозку. Втім, безпосередній зв’язок між цими змінами та результатами нового дослідження поки залишається припущенням.
Обмеження дослідження та наступні кроки
Робота має кілька важливих обмежень. У ній взяли участь лише 35 жінок, а мозкову активність кожної з них вимірювали лише один раз наприкінці вагітності. Тому дослідження показує зв’язок між показниками в конкретний момент, але не доводить, що емоційна прив’язаність спричиняє зміни мозкових ритмів або навпаки.
Науковці також не виявили відмінностей між жінками, які народжували вперше, та тими, хто вже мав дітей. Це здивувало команду, оскільки попередні роботи показували, що жінки без досвіду пологів частіше повідомляють про сильнішу прив’язаність під час вагітності. Однак вибірка могла бути надто малою, щоб зафіксувати таку різницю.
Крім того, дослідники не оцінювали психічне здоров’я учасниць, зокрема наявність депресії та тривожності. Жінок також не спостерігали після пологів, тому наразі невідомо, чи пов’язані виявлені мозкові ритми з особливостями подальшого догляду за немовлям.
У майбутніх дослідженнях команда планує спостерігати за жінками від періоду до зачаття й до часу після народження дитини. Це допоможе з’ясувати, як змінюються емоційний зв’язок із майбутньою дитиною та мозкова активність і що з цього виникає раніше.