Вітри, що обтікають газового гіганта на відстані понад 500 світлових років від Землі, були зафіксовані на надзвукових швидкостях, що досягають 33 000 кілометрів (20 000 миль) на годину. Це робить їх найшвидшими повітряними потоками на будь-якій відомій планеті з великим відривом. Дослідники з Європи очистили та проаналізували спектр світла, відбитого від планети WASP-127b, виявивши два контрастні піки у сигналах води та вуглекислого газу, які свідчать про надзвукові потоки, що порушують верхівки хмар планети.

«Частина атмосфери цієї планети рухається в наш бік на високій швидкості, тоді як інша частина рухається від нас із такою ж швидкістю,» — пояснює провідний автор дослідження Ліза Нортманн, астрофізик з Університету Геттінгена в Німеччині. «Цей сигнал демонструє, що навколо екватора планети існує дуже швидкий надзвуковий струмінь.»

Швидкість цих вітрів вражає: 7,5–7,9 кілометра на секунду — це набагато більше, ніж будь-які урагани або струменеві потоки, відомі науці. Для порівняння, на Землі найшвидший порив вітру, зафіксований в історії, становив 407 кілометрів (253 милі) на годину на австралійському острові Барроу в 1996 році. Навіть найвищі вітрові швидкості на Нептуні, які сягають 1770 кілометрів на годину, здаються легким вітерцем у порівнянні.

WASP-127b — це пухка газова планета, трохи більша за Юпітер, але з масою лише 16% від маси Юпітера.

Вважається, що планета має припливну фіксацію, тобто одна її сторона завжди звернена до зірки, нагріваючись до температур, що перевищують 1000°C (1832°F), у той час, як інша сторона завжди залишається у холодному нічному небі. Відкрита у 2016 році, WASP-127b стала об’єктом інтенсивного вивчення, результатом якого стали одні з найточніших вимірювань атмосфери екзопланети.

Ліза Нортманн та її команда використовували кріогенний високороздільний інфрачервоний спектрограф, встановлений на Дуже Великому Телескопі Європейського космічного агентства, розташованому в пустелі Атакама в Чилі, щоб визначити склад газів WASP-127b. Детальний аналіз сигналів показав два чіткі піки — один вказував на матеріал, що швидко наближається до спостерігачів, інший — на матеріал, який так само швидко віддаляється.

Варіації у силі сигналів між полюсами планети можуть свідчити про екстремальні температурні коливання, що досягають сотень градусів Цельсія між сутінками та світанком, що робить WASP-127b світом пекельних екстремумів, але водночас знайомих рис.

«Це показує, що на планеті існують складні погодні умови, подібні до тих, які є на Землі та інших планетах нашої системи,» — зазначає співавтор дослідження Фей Янь, астроном з Університету науки і технологій Китаю.

Подорожуючи в цьому потоці, космічний турист міг би облетіти гігантську планету за кілька годин, насолоджуючись випромінюванням зірки, схожої на Сонце, яка домінує у її небі. Окрім несподіваного відкриття неймовірних вітрів WASP-127b, команда виявила очікуваний рівень чадного газу, який раніше не фіксувався, що скасовує потребу в екзотичних теоріях формування планети.

Ця гаряча газова куля не є унікальною серед низькоплотних планет і представляє собою незвичайну категорію газових гігантів, яка може допомогти розширити наші знання про те, як планетарні системи формуються, ростуть та еволюціонують. Дослідження показує, що вимірювання повітряних потоків на таких екстремальних світах може надати важливі дані для моделей, які описують утворення планет, допомагаючи краще зрозуміти історію та майбутнє планет нашої власної Сонячної системи. Це дослідження було опубліковане в журналі Astronomy&Astrophysics.