Запис на магнітну стрічку – одна з найстаріших технологій, що використовуються для зберігання даних. Вона була винайдена ще в першій половині минулого століття, а для запису комп’ютерних даних вперше була використана в 1951 році. Поступаючись іншим технологіям в швидкості, вона дозволяє зберігати колосальні обсяги, завдяки чому зберігає актуальність в умовах стрімкого зростання кількості даних, що генеруються в світі.
Компанія IBM днями повідомила, що у співпраці з Fujifilm вдалося отримати рекордно високу щільність запису на магнітній стрічці, рівну 317 ГБ/дюйм2. Ця щільність відповідає можливості зберегти в одному картриджі 580 ТБ даних – 27 разів більше, ніж в кращих картриджах LTO, використовуваних зараз. Рекордне значення було досягнуто з використанням прототипу стрічки з магнітним шаром з фериту стронцію (SrFe). Зараз в картриджах використовується стрічка з магнітним шаром з фериту барію (BaFe). Для наочності можна навести такий приклад: за місткістю картридж LTO-8 з новою стрічкою еквівалентний 786 977 компакт-дисків, стопка з яких височіла б на 944 метра.
Звичайно, однією стрічкою справа не обмежилася. Фахівці IBM вдосконалили і інші аспекти, включаючи серво-механічну частину приводу і головки. Про рівень інженерних задач, які їм доводиться вирішувати, говорить такий факт: головка позиціонується щодо стрічки, що рухається зі швидкістю 15 км/ч, з точністю 3,2 нм, що всього лише в півтора рази більше ширини молекули ДНК. За оцінкою IBM, зараз в сховищах на магнітній стрічці знаходиться понад 345 000 ЕБ даних. Описане вище досягнення показує, що у технології магнітного запису на стрічку є потенціал виконувати покладені на неї завдання, як мінімум, ще десятиліття. Джерело