Ці зуби належали мавпоподібній доісторичній людині – загадковому Paranthropus robustus. Нове наукове дослідження розкриває безпрецедентні подробиці про життя та генетику вимерлих родичів людини. Міжнародна команда дослідників вперше визначила біологічну стать особини, яка жила два мільйони років тому. Вони вивчили чотири скам’янілі зуби, знайдені у відомій печері Сварткранс у Південній Африці. Ці зуби належали мавпоподібній доісторичній людині – загадковому Paranthropus robustus. Вченим вдалося визначити біологічну стать особин Paranthropus robustus, проаналізувавши специфічні білкові структури: два зуби належали самцям, а два інших — самкам.
Аналіз стародавнього зразка
Парантроп робусtus — вимерлий гомінін, який жив в Африці між 2,8 і 1,2 мільйонами років тому.
Цей вид ходив на двох ногах, але також мав пристосування для лазіння та, ймовірно, харчувався різноманітною рослинною їжею та, можливо, комахами. У таких місцях, як Африка, стародавня ДНК зазвичай не зберігається довше, ніж приблизно 20 000 років. Це нове дослідження є монументальним стрибком, оскільки воно надає одні з найдавніших генетичних даних людини, коли-небудь отриманих з Африки. Використовуючи найсучаснішу мас-спектрометрію, ці дослідники успішно вилучили фрагменти стародавнього білка з зубної емалі.
«Вилучення давніх амінокислот з такої старої емалі гомінідів та з цього регіону південної Африки вражає. Це відкриває абсолютно нові шляхи для розуміння нашої еволюційної історії на континенті», — сказав доктор Марк Дікінсон, співавтор дослідження з кафедри хімії Йоркського університету.
Дослідники використовували аналіз «хіральних амінокислот» на зубах. Цей метод допоміг їм оцінити деградацію білка та підтвердити, що зуби містять справді давні, незабруднені амінокислоти. Повідомляється, що відсутність генетичного матеріалу значно перешкоджала зусиллям з вивчення цього гомініна раннього плейстоцену. Однак, це нове відкриття дозволяє вивчати статевий диморфізм (різницю в розмірах між статями) у ранніх родичів людини, пропонуючи нове розуміння їхнього життя, рухів та групової взаємодії. Крім того, дослідження виявило неочікувані генетичні варіації в популяції Paranthropus robustus , зокрема в білку енамеліну.
«Це відкриття ставить під сумнів попередні уявлення, засновані виключно на формі та розмірі кісток, і відкриває двері до розуміння складної популяційної динаміки та взаємозв’язків між цими стародавніми групами», – зазначили дослідники.
Досліджуючи незліченну кількість останків
Цей вид є «бічною гілкою» на нашому еволюційному дереві. Вони співіснували і, можливо, навіть взаємодіяли з ранніми видами Homo , нашими прямими предками. Аналіз послідовностей білків парантропа виявив разючу схожість з послідовностями сучасних людей, маючи лише дві ідентифіковані відмінності. Це переконливо свідчить про тісний еволюційний зв’язок з лінією Homo, яка охоплює наших прямих предків, включаючи неандертальців та денисівців.
Через надзвичайно давній вік зразків, дослідники зіткнулися з труднощами у визначенні всіх найменших варіацій білка. Цей розвиток подій означає, що незліченні стародавні людські останки, які раніше вважалися непридатними для генетичного аналізу через деградацію ДНК, тепер можуть містити важливі біомолекулярні дані. Це відкриває революційно новий шлях для розуміння ранньої еволюції людини.
«Вивчення стародавніх білків має потенціал змінити наше розуміння різноманітності та варіацій, які існували мільйони років тому у гомінінів з Африки. Ми раді досягти цього і сподіваємося побачити більше подібних робіт у майбутньому», – сказала доктор Палеса П. Мадупе, співавтор дослідження.