Таємниця «Малої Стопи»: давній череп з ПАР може належати невідомому виду предків людини
Наприкінці ХХ століття в печерах Стеркфонтейн у Південній Африці було зроблено відкриття, яке й досі не дає спокою вченим. У 1998 році палеоантрополог Рональд Кларк разом зі своєю командою знайшов майже повністю збережений череп і скелет давнього гомініна. Знахідку прозвали «Мала Стопа» (Little Foot), а її вік оцінили в межах від трьох до майже двох мільйонів років.
Спочатку Кларк відніс цю істоту до виду Australopithecus prometheus — одного з ранніх родичів людини. Проте з роками дедалі більше дослідників почали сумніватися в такій класифікації. Причина проста: у тих самих печерах раніше знаходили рештки іншого виду — Australopithecus africanus, і зовнішні риси «Малої Стопи» частково нагадували саме його.
Новий етап у цій науковій дискусії розпочався після детального аналізу черепа, який провів археолог Джессі Мартін з Університету Ла Троб в Австралії. Він порівняв «Малу Стопу» з фрагментарним черепом A. prometheus (відомим як MLD1), а також із низкою зразків A. africanus. Результат виявився несподіваним: череп не вписується повністю ні в один із цих видів.
За словами Мартіна, щоб дві знахідки належали до одного виду, вони мають мати унікальний набір спільних ознак, які відрізняють їх від усіх інших гомінінів. Проблема в тому, що MLD1 — це лише невеликий фрагмент черепа, який зберіг дуже обмежену кількість характерних рис. Фактично порівнювати було майже нічого.
Раніше вчені звертали увагу лише на кілька ознак: об’єм черепної коробки, наявність сагітального гребеня (кісткового виступу на верхівці черепа) та форму тім’яних кісток. Але цього виявилося замало для остаточного висновку. До того ж сам череп «Малої Стопи» зазнав деформацій у процесі скам’яніння — кістки могли стискатися, тріскатися або змінювати форму під тиском порід.
Команда Мартіна врахувала й інші деталі, які раніше майже не аналізувалися: виступ потиличної кістки в задній частині черепа та точку з’єднання трьох черепних швів, відому як астеріон. Саме ці анатомічні особливості ще більше ускладнили віднесення знахідки до вже відомих видів.
У підсумку дослідники дійшли висновку: на сьогодні немає достатніх підстав однозначно називати «Малу Стопу» представником Australopithecus prometheus. Ба більше, є серйозні підстави припускати, що цей череп може належати зовсім іншому, раніше неописаному виду давніх предків людини.
Це відкриття вкотре показує, наскільки складною і заплутаною була еволюція людини. Кожна нова знахідка не лише дає відповіді, а й ставить нові запитання, змушуючи переглядати усталені уявлення про наше походження. «Мала Стопа» залишається однією з найзагадковіших фігур у родоводі людства — і, можливо, ключем до відкриття ще невідомої гілки еволюції.