Аналіз відкладень в Беринговому морі продемонстрував зв’язок між потеплінням і виникненням в субарктичних регіонах Тихого океану гігантських «мертвих зон» з катастрофічно низьким вмістом кисню. Результати дослідження вчених Каліфорнійського університету опубліковані в журналі Science Advances.
Фахівці вивчили керни, витягнуті з дна моря, що містять породи, чий вік охоплює останні 1,2 мільйона років. Упорядкована картина шарів зазвичай порушується діяльністю живих організмів, однак при гіпоксії морські істоти гинуть. Таким чином, вчені можуть простежити за подіями, які призвели до виникнення «мертвих зон» у минулому Землі.
Відомо, що в кінці останнього льодовикового періоду в північній частині Тихого океану стався великий епізод масштабної гіпоксії в результаті танення крижаних щитів і масового стоку прісної води в океан. Однак, як показали результати нового дослідження, для виникнення «зон смерті» не потрібні такі катастрофічні події, як танення крижаних щитів. Зазвичай масштабна гіпоксія відбувається під час теплих міжльодовикових періодів.
«Мертві зони» виникають після інтенсивного розмноження фітопланктону (морських водоростей) в поверхневих водах. Коли фітопланктон вмирає, він занурюється глибше в океан і розкладається, виснажуючи кисень. Хоча механізм зв’язку між потеплінням і фітопланктоном поки залишається неясним, дослідники вважають, що підвищена температура, високий рівень моря і збільшення доступності заліза у відкритому океані відіграють в цьому процесі основну роль.