Знайти людські останки із серпом, покладеним біля шиї, та навісним замком на великому пальці ноги — незвичайна археологічна знахідка навіть для XVII століття. Саме так було поховано молоду жінку, яку дослідники виявили на старому цвинтарі поблизу Пєня на півночі центральної Польщі.
Її назвали «вампіркою з Пєня», а місцеві мешканці дали їй ім’я Зося. Тепер детальний аналіз ДНК, ізотопів та предметів із могили допоміг ученим значно краще зрозуміти, ким могла бути ця загадкова жінка.
Серп і замок мали не допустити повернення
Могила №75 містила майже повний скелет дівчини віком приблизно 17–19 років. На шиї або біля неї лежав 36-сантиметровий серп, лезо якого було спрямоване до голови. На великому пальці ноги знаходився трикутний навісний замок.
Такі предмети навряд чи були випадковістю. У тогочасній Європі існували поховальні практики, покликані захистити живих від померлих, яких вважали здатними повернутися у світ людей. Серп мав символічно перешкодити покійниці піднятися з могили, а замок — «замкнути» її після смерті.
Саме через такі ритуали археологи називають подібні поховання «антивампірськими». Йдеться не обов’язково про віру в буквальних кровопивць, а радше про страх перед померлими, яких громада вважала небезпечними або незвичайними.
Вона могла мати високий соціальний статус
Знахідка виявила ще одну несподівану деталь. У могилі збереглися фрагменти декоративної тасьми з золотих і срібних ниток та шовку. Подібна прикраса могла оздоблювати головний убір або дорогий одяг.
Це свідчить, що Зося, ймовірно, походила з досить заможного середовища. Аналіз кісток також вказує на споживання тваринного білка дещо вище середнього для того часу. Генетичне дослідження принесло ще одну загадку: хоча дівчина була пов’язана з місцевим регіоном, її генетичне походження містило скандинавський компонент.
Чому її боялися?
На це питання досі немає остаточної відповіді. Цвинтар, де знайшли могилу, не згадується в історичних документах. Відсутність очевидних релігійних предметів змушує припускати, що там могли ховати людей, яких суспільство вважало чужими або небажаними: протестантів, мандрівників, єретиків, нехрещених дітей чи інших соціальних маргіналів. Можливо, Зося теж була своєрідною чужинкою для місцевої громади. Її незвичне походження, поведінка або обставини смерті могли породити страхи та забобони.
Раніше припускали, що вона могла страждати від захворювання, яке спричиняло сильні головні болі та непритомність. Однак на її скелеті не виявили очевидних слідів травми, тому точну причину смерті встановити не вдалося.
Вчені наголошують: немає доказів, що Зося була «вампіркою». Навпаки, особливості поховання розповідають передусім про страхи та уявлення людей XVII століття. Для її сучасників серп і замок, найімовірніше, були способом остаточно відгородити світ живих від світу мертвих. Дослідження загадкового поховання опубліковане в Journal of Archaeological Science: Reports.