Унікальне зниження співу синіх китів біля узбережжя Каліфорнії занепокоїло науковців, які вбачають у цьому не просто зміну поведінки окремого виду, а тривожний сигнал про ширші екологічні проблеми у Світовому океані. Шестирічне дослідження, проведене в Північній частині Тихого океану, зокрема в межах Каліфорнійської течії, показало суттєве зменшення звукової активності синіх китів — аж на 40%.
Вчені досліджували вокалізацію трьох видів вусатих китів — синіх, фінвалів і горбатих — за допомогою гідрофону, розміщеного на морському дні. Метою було виявити частоту “пісень” цих морських гігантів — структурованих послідовностей звуків, які виконують роль комунікації та, ймовірно, маркування територій або шлюбних закликів. Перше занурення гідрофону відбулося у 2015 році — саме тоді, коли Тихий океан переживав пікову фазу багаторічної морської теплової аномалії, яку прозвали “Крапля” (The Blob).
Це незвичайне явище виникло ще у 2013 році, коли масивна гаряча маса води почала переміщуватись із Берингового моря та затоки Аляска в бік західного узбережжя США. До 2016 року вона охоплювала понад 3 000 км океану, а температура води підвищилася більш ніж на 4 градуси Цельсія вище середньої. У поєднанні з аномальним цвітінням токсичних водоростей, яке отруїло цілу харчову мережу, це стало однією з наймасштабніших екологічних криз для морських ссавців.
Для синіх китів наслідки були особливо тяжкими. Їхній раціон майже повністю складається з криля — дрібних ракоподібних, які зникали внаслідок перегріву й токсичної дії водоростей. За словами біологічного океанографа Джона Раяна, співаючи кити — це ситі кити. Коли ж їжа стає дефіцитом, спів зникає: «Це як намагатися співати, коли ти голодуєш». У 2019 році синим китам довелося розширити свої зони пошуку їжі, що також відбилося на їхній вокальній активності.
Цікаво, що інші види — зокрема горбаті кити — проявили іншу поведінку. Завдяки більш гнучкому раціону, який включає не лише криль, а й дрібну рибу, вони змогли адаптуватися до змін в екосистемі, і навіть збільшили кількість “пісень” у ці роки. Їхня звукова активність зросла майже вдвічі — з 34% до 76% днів у році, що свідчить про стійкішу реакцію на харчові виклики.
Дослідники застерігають: наслідки таких теплових хвиль можуть бути довготривалими й масштабними. Втрата співу — це не просто тиша в океані, це втрата репродуктивного потенціалу та зменшення чисельності популяції. Якщо сині кити змушені витрачати більше часу на пошуки їжі, вони мають менше ресурсів для розмноження.
“Крапля” стала яскравим прикладом того, як глобальні кліматичні зсуви впливають на морську екологію, і, за деякими оцінками, подібні аномалії з моменту 1940-х років почастішали утричі. Науковці вважають, що спостереження за китами — своєрідне вікно у стан океанічних екосистем. Їхні переміщення, спів і поведінка можуть розповісти більше, ніж будь-який супутник чи датчик.
У світі, де зміна клімату дедалі глибше проникає в усі екологічні процеси, важливо не просто слухати — важливо чути. Тиша синіх китів має стати голосним попередженням для всього людства.