Відбиток руки, ймовірно, залишив давньоєгипетський гончар на стародавній споруді, що використовувалася у поховальних практиках. Приблизно 4 000 років тому, коли давньоєгипетський майстер-гончар залишив відбиток долоні на нижній частині «будинку душі», який застосовувався під час поховань, цей слід, імовірно, ніхто навіть не помітив. Сьогодні ж цей відбиток демонструють у музеї Кембриджа.
«Ми помічали сліди відбитків пальців, залишених у вологому лаку або на оздобленні трун, але знайти повний відбиток руки під цим будинком душі — рідкісна й захоплива подія», — сказала Гелен Страдвік, кураторка виставки Made in Ancient Egypt і старша єгиптологиня Музею Фіцвільяма, у заяві, опублікованій Кембриджським університетом. «Цей слід залишив майстер, який торкнувся глини до того, як вона висохла».
4 000-річний відбиток руки був знайдений на зворотному боці «будинку душі» — споруди, схожої на будівлю з відкритим двориком, яку використовували для розміщення харчових приношень у гробницях. Будинки душі були символічними місцями для принесення дарів і духовним «житлом», і їхнє використання було поширеною практикою в Давньому Єгипті.
Глиняний будинок душі датують між 2055 і 1650 роками до н.е., за даними дослідників Музею Фіцвільяма, і відбиток на його нижній частині, ймовірно, утворився тоді, коли гончар переносив виріб для сушіння перед тим, як поставити його в піч для випалу.
«Я ніколи не бачила такого повного відбитка руки на єгипетському артефакті», — сказала Страдвік. «Можна просто уявити людину, яка це виготовила, як вона піднімає споруду, щоб винести її з майстерні на сушіння перед випалом».
Дослідники музею вважають, що будинок душі спочатку створили, використавши дерев’яні палички, а потім обліпили їх глиною, щоб сформувати двоповерхову будівлю, підтримувану стовпами. Сходи створювали, притискаючи та формуючи вологу глину пальцями. Під час випалу дерев’яний каркас згорів, залишивши порожнини в середині.
Глина й кераміка були широко розповсюджені в Давньому Єгипті та використовувалися як для утилітарних, так і для декоративних предметів (хоча перших було значно більше). Глина вважалася надзвичайно звичним матеріалом — її приносив як мул Ніл, так і поклади сланцю — тому гончарі не мали високого соціального статусу; у деяких текстах їх порівнювали зі свинями, що валяються в багнюці, за даними BBC.
Більше інформації збереглося про керамічні та глиняні артефакти, ніж про самих майстрів, які їх створювали. Тому жовтневе відкриття виставки Made in Ancient Egypt у Музеї Фіцвільяма має на меті виправити цю нерівність, розповівши історії творців артефактів. Музей прагне «створити яскравий портрет цих працівників як індивідуальностей», використовуючи робочі записи, квитанції, накладні та незакінчені вироби.
Цей відбиток руки додає всьому дуже особистого виміру. «Він переносить вас безпосередньо в момент створення цього предмета, — сказала Страдвік, — і до людини, яка його зробила».