У канадській Високій Арктиці вчені зробили відкриття, яке змінює уявлення про давню історію носорогів. У мерзлій землі острова Девон дослідники знайшли майже повний скелет давнього носорога, який жив тут приблизно 23 мільйони років тому. Виявилося, що ці великі тварини колись мешкали значно північніше, ніж припускали науковці.
Знахідку зробила команда дослідників із Канадського музею природи. Скелет належить новому для науки виду, який отримав назву Epiaceratherium itjilik. Неофіційно його вже називають «морозним носорогом». Назва поєднує латинські та інуїтські слова і відображає суворі арктичні умови, де було знайдено рештки тварини.
Фосилії виявили у кратері Гоутон — величезному ударному кратері діаметром близько 23 кілометрів. Сьогодні це холодна та майже безлюдна місцевість, скута льодом. Але мільйони років тому все виглядало інакше: тут росли ліси, були озера і мешкало різноманітне тваринне життя.
За словами керівниці відділу палеобіології Канадського музею природи докторки Даніель Фрейзер, сучасний світ знає лише п’ять видів носорогів, які живуть у Африці та Азії. Проте в минулому ці тварини були значно поширеніші. У викопному літописі нараховують понад 50 різних видів, які жили в Європі та Північній Америці. Новий арктичний вид допомагає краще зрозуміти еволюційну історію цієї групи тварин.
Скелет показав, що Epiaceratherium itjilik помітно відрізнявся від сучасних носорогів. Він був меншим і стрункішим, а головне — не мав рога. За будовою тіла він більше нагадував індійського носорога, хоча й мав власні унікальні риси.
Друга частина назви виду — itjilik, що означає «мороз» мовою інуїтів, з’явилася після консультацій із старійшиною інуїтської громади Джарлу Кігуттаком із поселення Ґрайс-Фйорд — найпівнічнішої громади інуїтів у Канаді. Він відвідував місце знахідки та допоміг підібрати назву, яка б вшанувала культурну спадщину регіону.
Цікаво, що перші кістки цього носорога знайшли ще у 1986 році. Тоді палеонтологиня Мері Доусон із Музею природної історії Карнегі зібрала кілька важливих фрагментів — частини черепа, щелеп і зубів. Уже тоді стало зрозуміло, що вони належать представнику родини носорогів. Доусон, яка померла у 2020 році, вважається однією з перших дослідниць арктичних викопних тварин і стала співавторкою наукової роботи, де новий вид отримав свою назву.
Коли сучасна команда повернулася до цього місця, їх приємно здивував стан решток. За словами наукової співробітниці Маріси Гілберт, кістки збереглися у винятково хорошому стані. Вони залишилися об’ємними, а мінерали лише частково замінили їхню первісну структуру. Загалом вдалося знайти близько 75% скелета, що для таких давніх викопних решток є надзвичайною рідкістю.
Гілберт брала участь у кількох арктичних експедиціях наприкінці 2000-х років під керівництвом палеонтолога Наталії Рибчинські. Під час цих досліджень учені також відкрили інший цікавий вид — Puijila darwini, давнього предка тюленів, який показує перехід від наземного до морського способу життя. Тепер знахідка арктичного носорога доповнює іншу еволюційну історію — про те, як великі ссавці переселялися між континентами.
Дослідження показало, що цей носоріг, ймовірно, мігрував із Європи до Північної Америки через давній сухопутний міст, який проходив через Гренландію. Раніше вважалося, що цей шлях зник приблизно 56 мільйонів років тому, але нові дані свідчать: він міг існувати набагато довше — можливо, аж до міоцену.
Щоб перевірити цю гіпотезу, науковці проаналізували 57 видів сучасних і вимерлих носорогів. Моделювання показало, що Північноатлантичний сухопутний міст ще функціонував у часи, коли жив Epiaceratherium itjilik. Це означає, що тварини могли переселятися між континентами пізніше, ніж вважалося раніше.
Ще один прорив стався у 2025 році, коли дослідникам вдалося отримати часткові білки із зубної емалі цього носорога. Довгий час вважалося, що такі біомолекули не можуть зберігатися у викопних рештках настільки давнього віку. Робота під керівництвом дослідника Раяна Сінклера Патерсона з Копенгагенського університету довела протилежне і відкрила нові можливості для вивчення еволюції стародавніх ссавців.
Не менш захопливою є й історія самого арктичного середовища того часу. Сьогодні кратер Гоутон — це холодна пустеля. Але мільйони років тому тут існували озера та помірні ліси. За викопними рештками рослин відомо, що в цих місцях росли берези та модрини.
З часом природні процеси замерзання та відтавання ґрунту почали поступово піднімати давні кістки на поверхню. Цей процес, який називають кріотурбацією, і допоміг зберегти рештки носорога в невеликій ділянці площею лише близько семи квадратних метрів.
Відкриття Epiaceratherium itjilik має значення не лише для палеонтології. Воно нагадує, що навіть сувора Арктика колись була домівкою для різноманітних тварин і зелених лісів. Мільйони років тому безрогий носоріг блукав серед дерев у місцях, де сьогодні панують лід і вітер.
Тепер його кістки, звільнені від багатовікової мерзлоти, розповідають історію про адаптацію та виживання у світі, який постійно змінюється. Скелет цього давнього носорога нині зберігається в Канадському музеї природи, а результати дослідження опубліковані у науковому журналі Nature Ecology & Evolution.