Земля може ховати величезну кількість води там, куди людство ніколи не зможе дістатися. Вчені виявили два раніше невідомі мінерали, які здатні утримувати значні обсяги води на неймовірних глибинах — поблизу межі між мантією та ядром.
Йдеться про зону приблизно 660–2900 кілометрів під поверхнею планети. Саме там розташовані загадкові ділянки, відомі як зони наднизької швидкості, які давно не дають спокою геофізикам.
Дослідники відтворили екстремальні умови глибокої Землі за допомогою спеціальних алмазних камер, здатних створювати величезний тиск і температуру. І експеримент приніс несподіваний результат: утворилися два нові мінерали — оксигідроксиди заліза, які можуть накопичувати воду навіть за дуже малої її кількості. Дослідження опубліковано в журналі Nature Geoscience.
У деяких випробуваннях для їхнього утворення було достатньо менш ніж 0,1% води.
На думку дослідників, подібні мінерали могли сформуватися ще на ранніх етапах історії Землі, коли планета охолоджувалася після існування глобального океану магми. Через високу щільність вони могли опускатися дедалі глибше, «забираючи» воду із собою.
Але вода, ймовірно, не залишається там назавжди. Коли гарячі породи мантії повільно піднімаються до поверхні, тиск зменшується, мінерали можуть руйнуватися й вивільняти воду. Частина цієї води зрештою може повертатися ближче до поверхні разом із вулканічними процесами.
Це може допомогти пояснити, як Земля зберігала воду протягом мільярдів років і яку роль глибокі шари планети відіграють у глобальному кругообігу води.
Втім, вчені поки не знають, скільки саме води здатні накопичувати нові мінерали та наскільки великим є цей підземний резервуар. Тож говорити про «океан усередині Землі» поки зарано. Але сама можливість того, що вода ховається на тисячі кілометрів під нашими ногами, робить надра планети ще загадковішими.