На торішній конференції фізик Жуан А. Б. Коельо з Французької лабораторії астрочастинок та космології представив проєкт, який має значну кількість спільної ДНК з Дороті з фільму «Твістер» : велика група сферичних штучних очних яблук, які можуть допомогти нам виявляти легкі, як пір’їнка, частинки нейтрино з-під океану. Ці «очні яблука» укладені у сферу, а потім ці сфери, своєю чергою, укладені в іншу сферу.
Чи може масивна установка на морському дні біля узбережжя Сицилії допомогти нам точно визначити більше загадкових (але численних) нейтрино Всесвіту?
Наукова спільнота сколихнула новина про можливе відкриття ознак прихованого всесвіту, які могли зберегтися у надрах океанічного дна. Дослідники повідомили про виявлення аномальних мікрочастинок у стародавніх породах, що лежать глибоко під дном Тихого океану, і припускають, що їхнє походження може бути пов’язане з явищами, які не вписуються у відомі космологічні моделі.
Команда геофізиків та астрофізиків вивчала зразки океанічних відкладів, які утворилися мільйони років тому, шукаючи сліди космічних зіткнень та мікроскопічних уламків метеоритів. Проте серед знайдених частинок вони виявили матеріали з ізотопним складом, що не відповідає жодним відомим земним або сонячним джерелам. Деякі з цих частинок мають властивості, які могли б виникнути лише за надзвичайно екстремальних умов — подібних до тих, що могли існувати під час народження Всесвіту.
Це відкриття породило гіпотезу про те, що частинки можуть бути уламками з іншого всесвіту, які проникли у наш під час ранніх етапів його формування. Така ідея ґрунтується на припущенні, що у момент Великого вибуху могли виникнути кілька всесвітів, які частково перетиналися, залишаючи по собі фізичні сліди. Якщо ця гіпотеза підтвердиться, це стане першим прямим свідченням існування багатосвітової реальності.
Науковці наголошують, що для остаточного підтвердження необхідні додаткові дослідження, зокрема незалежний аналіз зразків і порівняння їхніх характеристик із теоретичними моделями матеріалу з інших всесвітів. Проте сам факт існування таких аномальних структур відкриває новий напрям у пошуках доказів мультивсесвіту і перетворює океанічне дно на несподіване вікно у космічну історію.