Регіон археологічних пам’яток Таş Тепелер у Туреччині приніс нові артефакти, які, ймовірно, були пов’язані з поховальними звичаями. Відлуння одних із найдавніших усталених людських поселень досі зберігаються в тому, що зараз є регіоном Таş Тепелер у Туреччині. У перекладі “Кам’яні пагорби”, він став скарбницею давніх артефактів, знайдених на таких пам’ятках, як Гьобеклітепе, Карахантепе, Сефертепе та Сайбурч. У його кам’янистому ландшафті археологи знаходять фігури й різьблення, які шепочуть про ритуали та вірування, що формували життя неолітичних людей, які жили 12 000 років тому.
Археологи, які ведуть розкопки на цих місцях, були вражені тим, наскільки розвиненою була соціальна організація цих людей. Розкопки тривають уже п’ять років, і за цей час було виявлено обеліски, стели, кам’яні фігури та залишки колись процвітаючих спільнот, у яких групи кочових мисливців-збирачів осіли назавжди, коли навколишнє середовище стало більш родючим.
Останнім часом Taş Tepeler відкрив деякі особливо інтригуючі об’єкти. Людські скульптури, деякі з можливими поховальними асоціаціями, дають уявлення про те, як раннє суспільство сприймало (і переживало) смерть.
Мабуть, найбільш вражаюча фігура була знайдена в Сайбурчі — людський бюст, вирізьблений так, що видно ребра і рот, який, здається, зашитий (фото можна побачити тут). Вважається, що це зображення померлої людини, а зашитий рот є візуальною метафорою мовчання смерті. Це може бути обличчя предка або ж мати якесь ритуальне значення, яке досі невідоме. Оскільки ця й інші фігури з Таş Тепелер були створені до появи письма в цьому регіоні, визначити, кого або що вони зображують, дуже складно.
Ця фігура є “вражаючим прикладом естетичної та виразної скульптурної традиції неоліту”, — сказав міністр культури й туризму Мехмет Нурі Ерсой в інтерв’ю Türkiye Today, додавши, що вона відкриває “можливість переосмислити доісторичні уявлення про смерть поза межами поховань і традицій обробки черепів”.
Про неолітичні поховальні звичаї в Туреччині майже нічого не було відомо до відкриття черепа в Сефертепе минулого року. Поховання були вторинними, тобто померлих залишали розкладатися до стану скелета. Раніше знайдені кістки мали сліди порізів і опіків, що вказувало на певну ритуальну практику. Коли череп знайшли в кам’яній ніші, покладеним на бік, археологи зрозуміли, що він мав особливе значення і був виставлений у спеціально призначеному місці до виконання інших ритуалів. (Було вже відомо, що черепи відокремлювали й, можливо, підвішували зовні перед другим похованням.)
Чи має фігура із зашитими губами стосунок до другого поховання — невідомо. Також у Сефертепе було знайдено два людські обличчя, вирізьблені з каменю, а також чорну серпентинітову намистину з різьбленими обличчями по обидва боки — усі вони стилістично відрізняються від людських зображень на інших пам’ятках Таş Тепелер. Як свідчать ледь помітні відмінності у формі брів і носа та лініях щік, люди Сефертепе могли мати власний стиль відображення людського обличчя. Ще одна людська фігура, знайдена в Гьобеклітепе, більш відомому своїми тваринними скульптурами, була вмурована в стіну (можливо, як пожертва).
У Taş Tepeler простежуються ранні основи соціальної стратифікації та сімейного життя. Оскільки родючість землі після останнього Льодовикового періоду дозволила спільнотам харчуватися без частого полювання, населення зростало, що пояснює розширення поселень. Коли виникав надлишок їжі, ті, хто його виробляв, збагачувалися. Ті, хто не міг виробити достатньо, або чиї врожаї були менш рясними, почали вважатися людьми нижчого статусу. Житлові структури також показують, що релігійні та побутові простори часто поєднувалися.
У міру того, як артефакти продовжують знаходити, Ерсой бачить Taş Tepeler як регіон, який “буде визнано неолітичною столицею світу”.