Загальна кількість мікропластику, що осів на дні океанів, потроїлася за останні два десятиліття. Про це повідомляє прес-служба Автономного університету Барселони.
Морське дно вважається кінцевим пунктом призначення для пластику, який потрапляє у воду. Незважаючи на це, вченим не до кінця зрозуміла швидкість накопичення таких донних відкладень, особливо для сміття різного розміру — від великих частинок на зразок пляшок та пакетів до мікроскопічних.
Іспанські вчені вирішили проаналізувати мікропластикові відкладення та з’ясувати швидкість накопичення частинок розміром до 11 мкм. Для цього вони вилучили з них керни з дна у дельти іспанської річки Ебро за допомогою судна Sarmiento de Gamboa. Річка була обрана для аналізу, оскільки саме через них переважна більшість пластику потрапляє в море.
З’ясувалося, що проаналізовані відкладення залишилися незмінними на морському дні відколи сформувалися десятиліття тому. «Це дозволило нам побачити, як з 1980-х років, але особливо в останні два десятиліття, збільшилося накопичення частинок поліетилену та поліпропілену з упаковки, пляшок та харчових плівок, а також поліестеру із синтетичних волокон у тканинах, пояснює Майкл Грелод, один із авторів дослідження -. Частка цих трьох типів частинок досягає 1,5 мг на кілограм зібраного осаду, причому найбільш поширений поліпропілен, за яким йдуть поліетилен і поліестер». Фрагментація пластику відбувається лише на пляжах, на поверхні або в товщі води, у глибині він залишається майже незмінним, пролежавши навіть півстоліття.
Крім того, швидкість накопичення мікропластикових частинок збігалася з темпами збільшення виробництва та споживання пластикових виробів. З 2000 року кількість пластикових частинок, що осіли на морському дні, збільшилася втричі.