Під льодовиковим щитом Антарктиди відбувається значно більше рухів, ніж досі могли зафіксувати вчені. Дослідники виявили понад 360 сейсмічних подій, більшість із яких раніше не потрапляли до офіційних каталогів землетрусів.
Особливу увагу привернули події біля льодовика Твейтса — одного з найбільш нестабільних льодовиків планети, який часто називають «льодовиком Судного дня». Саме там зафіксували 245 із 362 виявлених сейсмічних сигналів.
На думку дослідників, значна частина цих подій може бути пов’язана не з рухом земної кори, а з величезними брилами льоду, які відколюються від льодовика, перекидаються у воді та з силою врізаються назад у крижаний масив.
Землетруси, які створює лід
Йдеться про так звані льодовикові землетруси. Вони виникають під час відколювання великих шматків льоду біля морського краю льодовика. Коли величезний айсберг відривається, він може перекинутися у воді й зіткнутися з основним льодовиковим масивом. У результаті виникають механічні коливання, які поширюються через земну поверхню на значні відстані.
Ці події відрізняються від звичайних землетрусів. Вони практично не створюють високочастотних сейсмічних хвиль, за якими зазвичай визначають місце та характеристики землетрусів. Саме тому такі явища тривалий час залишалися майже непомітними для глобальної системи спостережень.
Лише на початку XXI століття вчені почали регулярно виявляти льодовикові землетруси. Найкраще вони досліджені в Гренландії, де подібні події можуть бути досить потужними та часто мають сезонний характер.
Чому Антарктиду було складніше досліджувати
Антарктида має найбільший у світі льодовиковий щит, однак знайти переконливі докази таких землетрусів тут виявилося набагато складніше. Попередні дослідження переважно спиралися на глобальну мережу сейсмічних станцій. Але якщо антарктичні льодовикові землетруси слабші за гренландські, їхні сигнали просто губляться серед іншого сейсмічного шуму.
Цього разу дослідники використали сейсмічні станції, розташовані безпосередньо в Антарктиді. Такий підхід дозволив побачити значно слабші події.
У результаті вчені знайшли понад 360 сейсмічних сигналів, які сформували дві основні групи — поблизу льодовиків Твейтса та Пайн-Айленд. Обидва льодовики мають величезне значення для майбутнього рівня Світового океану, оскільки вони належать до найбільших джерел сучасної втрати льоду в Антарктиді.
245 подій — біля «льодовика Судного дня»
Найбільш вражаючим результатом стало те, що 245 із 362 подій зафіксували поблизу морського краю Твейтса. Дослідник припускає, що більшість із них можуть бути наслідком перекидання айсбергів після їхнього відколювання від льодовика.
Але важливіше інше: найбільша кількість таких подій припала на період 2018–2020 років. Саме тоді супутникові спостереження показали, що льодовик Твейтса почав швидше рухатися в напрямку океану.
Цей збіг може виявитися дуже важливим. Дослідники вважають, що на прискорення руху льодовика могли вплинути умови в океані. Точний механізм поки не встановлений, але результати натякають: стан морської води може впливати на стабільність льодовиків набагато швидше, ніж передбачалося.
Чому Твейтса так бояться вчені
Льодовик Твейтса має площу приблизно як американський штат Флорида, а його положення робить його особливо вразливим до впливу океану. Якщо весь льодовик Твейтса розтане, глобальний рівень моря потенційно може піднятися приблизно на 3 метри. Такий сценарій не означає, що це станеться найближчим часом, але він демонструє масштаб потенційної проблеми.
Ще більше занепокоєння викликає можливість швидкої нестабільності льодовика. Твейтс виконує роль своєрідного бар’єра, який стримує значно більші масиви льоду, розташовані далі вглибині Антарктиди. Тому навіть невеликі зміни в зоні контакту льоду з океаном можуть мати далекосяжні наслідки.
Не всі сигнали вдалося пояснити
Друга велика група сейсмічних подій була виявлена поблизу льодовика Пайн-Айленд. Але тут ситуація виявилася складнішою. Сигнали стабільно виникали приблизно за 60–80 кілометрів від морського краю льодовика. Через це вони навряд чи пов’язані з перекиданням айсбергів. Що саме спричиняє ці сейсмічні події, поки залишається загадкою. Вченим потрібні додаткові спостереження, щоб зрозуміти їхнє походження.
Відповідь може допомогти спрогнозувати рівень моря
Нове дослідження важливе не лише через сам факт виявлення сотень невідомих раніше сейсмічних подій.
Сейсмічна активність може стати додатковим інструментом для спостереження за тим, як льодовики реагують на зміни океану. Якщо вченим вдасться встановити чіткий зв’язок між сейсмічними сигналами, швидкістю руху льоду та температурою океанської води, вони отримають ще один спосіб оцінювати стабільність льодовикових систем.
А це безпосередньо пов’язано з прогнозами майбутнього підвищення рівня моря. Поки що рано говорити, що знайдені землетруси означають неминучий швидкий колапс Твейтса. Дослідження показує лише зв’язок між сейсмічною активністю та періодом прискореного руху льодовика.
Проте сам факт того, що під Антарктидою приховувалася така кількість подій, показує, наскільки мало ми досі знаємо про поведінку льоду на межі з океаном. Чим краще науковці навчаться «слухати» ці слабкі сигнали, тим точніше зможуть зрозуміти, що відбувається з одним із найважливіших льодовикових регіонів Землі.