Мікропластик давно вважають однією з головних екологічних проблем. Але новий огляд понад 150 наукових досліджень показує: небезпека може полягати не лише в самих пластикових частинках.
Дослідники з Цзянсійського сільськогосподарського університету описують мікропластик як своєрідний «транспорт» для забруднювачів. Частинки можуть поглинати пестициди, важкі метали та промислові хімікати, а потім переносити їх між водою, ґрунтом і повітрям. Повне дослідження було опубліковано в журналі Energy & Environment Nexus.
На пластику утворюється ціла екосистема
Найцікавіше відбувається після того, як мікропластик потрапляє у воду. Вже протягом перших годин його поверхня починають заселяти мікроорганізми. З часом формується біоплівка — так звана «пластисфера».
У ній можуть жити як нешкідливі бактерії, так і потенційно небезпечні мікроорганізми. Причому слиз, який виробляють бактерії, здатен утримувати значно більше забруднювачів, ніж чиста поверхня пластику.
Виходить своєрідне замкнене коло: хімічні речовини змінюють склад мікробної спільноти, а бактерії, своєю чергою, можуть змінювати здатність частинки накопичувати нові забруднювачі.
Ще одна проблема — стійкість бактерій до антибіотиків
Особливе занепокоєння дослідників викликає те, що на поверхні мікропластику можуть концентруватися гени антибіотикорезистентності.
Деякі лабораторні експерименти показували, що на пластикових частинках обмін такими генами між бактеріями може відбуватися швидше. Однак результати польових досліджень значно менш однозначні. Тому говорити про доведену шкоду для людей поки зарано. Більшість наявних експериментів проводили в лабораторіях, а не в реальних річках, ґрунтах чи океані.
Розмір теж має значення
Найдрібніші частинки — нанопластики — можуть поводитися зовсім інакше. На відміну від більших фрагментів, вони здатні долати кишковий бар’єр і потрапляти в кровотік.
Дослідники наголошують: нам поки недостатньо відомо про те, коли саме мікропластик стає важливим переносником забруднення в природі. Саме це тепер потрібно перевіряти у довготривалих польових дослідженнях.
Можливо, головна проблема мікропластику полягає не в тому, що він просто залишається в навколишньому середовищі. Значно цікавіше й тривожніше інше: він може переносити із собою цілий набір інших речовин і мікроорганізмів.