Вчені з Оксфордського університету заявили, що нарешті наблизилися до відповіді на загадку, яка десятиліттями цікавила дослідників еволюції: чому приблизно 90% людей у світі користуються переважно правою рукою, тоді як серед інших приматів такого домінування майже немає. Нове дослідження показує, що ключ до цього може ховатися у двох найважливіших змінах в історії людства — прямоходінні та стрімкому збільшенні мозку.
Науковці проаналізували дані понад двох тисяч особин із 41 виду мавп і людиноподібних приматів. Вони порівнювали різні фактори: спосіб пересування, розміри мозку, харчування, використання інструментів, соціальну поведінку та навіть співвідношення довжини рук і ніг. Саме останній показник виявився особливо важливим, адже він пов’язаний із переходом до ходіння на двох ногах.
Спочатку люди виглядали справжнім винятком серед приматів через надзвичайно сильне домінування правої руки. Але коли дослідники додали до моделей фактор великого мозку та прямоходіння, ситуація стала значно зрозумілішою. Виявилося, що саме поєднання цих двох особливостей могло поступово сформувати сучасну праворукість.
На думку авторів роботи, усе почалося тоді, коли предки людини перестали використовувати руки для пересування. Після переходу до прямоходіння верхні кінцівки звільнилися для інших завдань — носіння предметів, роботи з інструментами та складних маніпуляцій. Згодом мозок почав стрімко збільшуватися, а разом із цим посилилася й спеціалізація півкуль. Саме тоді домінування однієї руки стало набагато помітнішим.
Дослідники також спробували відтворити, якими могли бути звички вимерлих предків людини. За їхніми оцінками, ранні гомініди на кшталт австралопітеків мали лише слабку схильність до правої руки — приблизно таку ж, як сучасні великі мавпи. Але у представників роду Homo, включаючи Homo erectus та неандертальців, ця тенденція стала набагато сильнішою.
Цікавим винятком виявився Homo floresiensis — так звана “людина-хобіт” із невеликим мозком. Вчені припускають, що в цього виду праворукість була менш вираженою через поєднання примітивніших рис та часткового пристосування до лазіння.
Попри нові результати, дослідники визнають: багато запитань усе ще залишаються відкритими. Наприклад, чому ліворукість не зникла повністю і яку роль у закріпленні праворукості могла відіграти культура та соціальні звички.
Втім, нова робота стала одним із наймасштабніших досліджень цієї теми. Вона показує, що звичайна на перший погляд особливість людини може бути тісно пов’язана з фундаментальними змінами, які колись зробили нас людьми. Дослідження, опубліковане в PLOS Biology