Вчені з Університету Брауна розробили новий метод, який може допомогти в лікуванні очних захворювань, таких як макулодистрофія та пігментний ретиніт, використовуючи крихітні золоті частинки, відомі як плазмонні золоті наностержні (AuNRs).
Ці золоті наночастинки надзвичайно малі — у тисячі разів тонші за людську волосину — і можуть стати основою для передової системи відновлення зору.
Макулодистрофія — це стан, за якого центральна частина сітківки, так звана макула, поступово руйнується, зазвичай з віком. Пігментний ретиніт, навпаки, є рідкісним генетичним розладом, що призводить до поступової втрати фоторецепторних клітин у сітківці. Ці клітини, відомі як палички та колбочки, відповідають за сприйняття світла.
У дослідженні, опублікованому в журналі ACS Nano, команда науковців показала, що введення золотих наночастинок у сітківку та їх стимуляція за допомогою інфрачервоного лазера може активувати інші клітини сітківки, звані біполярними та гангліозними. Ці клітини обробляють зорову інформацію та передають її до мозку, оминаючи пошкоджені фоторецептори, що уражені зазначеними захворюваннями.
У порівнянні з існуючими методами лікування, такими як хірургічні імпланти з електродними масивами, ця наночасткова технологія є менш інвазивною та простішою. Як пояснив провідний дослідник Цзярей Ні:
“Це новий тип сітківкового протеза, який має потенціал для відновлення зору, втраченою через дегенерацію сітківки, без складної хірургії чи генетичних модифікацій.”
Ні також зазначив, що процес ін’єкції, відомий як внутрішньоочна (вітреальна) ін’єкція, є одним з найлегших у сфері офтальмології.
Такий підхід може також покращити якість зору пацієнтів. Хірургічні імпланти мають обмежену роздільну здатність, натомість наночастинки розповсюджуються по всій сітківці та можуть покривати все поле зору. Крім того, оскільки наночастинки реагують на інфрачервоне світло, а не видиме, система може зберегти залишковий зір пацієнта.
Метод протестували на мишах і отримали позитивні результати: вчені зафіксували підвищену активність у тій частині мозку, яка відповідає за зір, що свідчить про часткове відновлення зорової функції. Жодних шкідливих побічних ефектів чи токсичності не було виявлено навіть через кілька місяців після процедури.
У майбутньому дослідники планують поєднати цю технологію з носимими пристроями — наприклад, окулярами або гарнітурами з вбудованими камерами та лазерами. Хоча перед початком клінічних випробувань на людях потрібні додаткові дослідження, новий метод демонструє перспективність як безпечне й ефективне лікування хвороб сітківки.