Проблема пластику в мозку зазвичай розглядається через призму кількості: скільки мікропластику накопичується в тканинах і коли його рівень почне завдавати шкоди. Однак нове дослідження фінських науковців показує, що не менш важливим фактором є розмір частинок.
Команда з Університету Східної Фінляндії виявила, що наночастинки пластику можуть поводитися по-різному навіть за однакових умов. У лабораторному експерименті нейрони піддавали впливу сфер із полістиролу розміром 50, 100 і 250 нанометрів. Усі вони були виготовлені з одного матеріалу та подані в однаковій дозі, проте реакція клітин виявилася різною.
Найменші частинки — близько 50 нанометрів — проникали в нейрони та впливали на їхній ріст. Зокрема, клітини починали формувати довші відростки (нейрити), які відповідають за з’єднання між різними частинами мозку. У той час як більші частинки не викликали подібних змін.
Цікаво, що самі клітини при цьому не зазнавали пошкоджень. Їхній метаболізм залишався стабільним, а електрична активність — нормальною. Іншими словами, нейрони продовжували «працювати» як зазвичай, хоча їхня структура вже змінювалася.
Аналіз активності генів показав, що саме найдрібніші частинки впливали на механізми, пов’язані з ростом клітинних відростків і кальцієво-залежними процесами. Більші фрагменти такого ефекту не викликали.
Науковці підкреслюють: це не означає, що пластик у мозку одразу є токсичним у класичному розумінні. Однак результати вказують на приховану проблему — навіть без явної шкоди для клітин їхня структура може змінюватися під впливом розміру частинок.
Дослідження також піднімає важливе питання про потенційний вплив нанопластику на мозок, що розвивається, де нейронні зв’язки формуються особливо активно. Саме там навіть незначні зміни можуть мати довготривалі наслідки.
Робота опублікована в журналі NanoImpact.