Археологи виявили в Ірані одне з найдавніших відомих свідчень ритуального застілля, яке датується раннім неолітом, приблизно 11 тисяч років тому. В околицях поселення Асіаб на заході країни дослідники з Міжнародної групи під керівництвом Австралійського національного університету виявили круглу споруду з ямою, у якій лежали 19 черепів диких кабанів. Ця знахідка свідчить про існування складних соціальних практик ще до появи землеробства.
Геохімічний аналіз зубної емалі п’яти кабанів дав змогу простежити місця їхнього походження. Як з’ясувалося, деяких тварин доставили з відстані до 70 кілометрів. Це перше відоме використання пошарового аналізу емалі для вивчення переміщення диких тварин, які були частиною ритуальної події. Таким чином вдалося встановити, що учасники ритуалу доклали значних зусиль для доставки конкретної здобичі з різних локацій гірського хребта Загрос.
Ключовою особливістю цього відкриття стало те, що воно демонструє символічне значення походження їжі. За словами керівниці дослідження докторки Петри Вайглової, така практика могла слугувати способом зміцнення зв’язків між окремими мисливсько-збирацькими спільнотами, які жили в різних частинах регіону. Обрані для ритуалу дикі кабани не лише складні для полювання, а й викликали повагу як трофей. Тож їхнє використання мало не лише практичне, а й соціальне та навіть демонстративне значення.
На черепах кабанів виявлено чіткі сліди розрубування, що вказує на участь у колективному застіллі. Це може свідчити про ранні форми обміну дарами, спільного споживання їжі та ритуального відзначення певних подій — усе це задовго до переходу до осілого способу життя та аграрної економіки.
Знахідка в Асіабі не лише поглиблює хронологію ритуальних практик, а й відкриває нове розуміння формування соціальної організації в доаграрних суспільствах. Вона підтверджує, що використання їжі як інструменту соціальної взаємодії має глибокі історичні корені та розвинулося ще в епоху мисливців і збирачів.