Довго ігнорований геологічний розлом на віддаленій півночі Канади може виявитися здатним спричинити потужний землетрус — до такого висновку дійшли науковці після нового дослідження. Йдеться про розлом Тінтіна, який простягається приблизно на 1000 кілометрів від Британської Колумбії до Аляски.
Раніше вважалося, що він неактивний щонайменше 40 мільйонів років, однак тепер вчені встановили, що він переживав великі розриви впродовж останніх 2,6 мільйона років і потенційно може активізуватися знову.
Команда з Університету Вікторії ідентифікувала ділянку довжиною близько 130 кілометрів поблизу Доусон-Сіті, де численні давні землетруси залишили виразні сліди у рельєфі. Використовуючи високоточні топографічні дані з супутників, літаків та дронів, дослідники виявили схили розлому — вузькі гряди, що формуються під час зсуву ґрунту, — які раніше були приховані під густими лісами та льодовиковими відкладами.
Завдяки вимірюванню зміщення форм рельєфу науковці змогли відтворити історію активності розлому. Льодовикові структури віком 2,6 мільйона років зміщені приблизно на 1 кілометр, тоді як об’єкти віком 132 тисячі років — на 75 метрів. Водночас формації, що утворилися 12 тисяч років тому, не демонструють жодних слідів зсуву. Це свідчить про тривалий період сейсмічного спокою, який, утім, може означати накопичення значного «дефіциту зсуву» — близько 6 метрів, за оцінками дослідників.
Розлом Тінтіна належить до типу правобічних зсувних розломів, аналогічних знаменитому розлому Сан-Андреас у Каліфорнії. Такі структури переміщують блоки земної кори горизонтально, і під час великих подій здатні зміщувати їх на кілька метрів упродовж секунд, вивільняючи колосальну енергію. Аналіз свідчить, що потенційний землетрус на виявленій ділянці міг би перевищити магнітуду 7,5, що загрожує сильними поштовхами в Доусон-Сіті, руйнуванням доріг, інфраструктури гірничих підприємств та зсувами ґрунту.
Попри ці дані, розлом Тінтіна досі не внесений як окреме джерело сейсмічної небезпеки до Національної сейсмічної моделі Канади, яка визначає будівельні норми та стандарти проєктування споруд. Дослідники планують провести додаткові розкопки у межах палеосейсмічних траншей, щоб визначити частоту великих землетрусів у минулому та точніше оцінити ризики.
Результати роботи опубліковані 15 липня 2025 року в журналі Geophysical Research Letters, і, ймовірно, стануть підставою для оновлення карт сейсмічної небезпеки та розробки планів реагування на надзвичайні ситуації в регіоні.