Високо в Піренеях, серед крутих схилів і холодного гірського повітря, археологи зробили відкриття, яке змінює уявлення про життя доісторичних людей. Невелика печера, відома під назвою Cave 338, виявилася не випадковим прихистком мисливців, а місцем, куди люди поверталися протягом тисяч років.
Печера розташована на висоті понад 2200 метрів у східній частині Піренеїв. Раніше вчені вважали, що такі високогірні райони люди використовували лише тимчасово — наприклад, для полювання чи перегону худоби. Але нові знахідки доводять, що все було значно складніше.
Керівник дослідження Carlos Tornero пояснює, що археологи виявили напрочуд багатий культурний шар із численними слідами вогнищ, уламками мінералів та іншими ознаками організованої діяльності.
Розкопки показали, що люди користувалися печерою приблизно з 5000 року до нашої ери й аж до кінця першого тисячоліття до н.е. При цьому вони не жили там постійно. Люди приходили сюди знову і знову, іноді після перерв у кілька століть.
Особливу увагу археологів привернули 23 вогнища, які часто розташовувалися прямо поверх старіших. Це означає, що різні покоління навмисно обирали ті самі місця для вогню, ніби добре пам’ятали планування печери.
Найзагадковішою знахідкою стали зелені мінерали. У печері виявили понад 170 великих фрагментів і безліч дрібних частинок, які, ймовірно, є малахітом — мідною рудою.
Цікаво, що ці мінерали не могли з’явитися в печері природним шляхом. Їх приносили люди. Частина каменів має сліди нагрівання та дроблення, що може свідчити про ранню обробку міді.
Співавторка дослідження Julia Montes-Landa зазначає, що нагрівання було навмисним, а не випадковим. Це може означати, що люди вже тоді експериментували з обробкою мінералів або використовували їх як пігмент.
Археологи також знайшли кістки овець, кіз, свиней, зайців і собак. На багатьох із них є сліди порізів та вогню, що свідчить про приготування їжі. Аналіз деревного вугілля показав, що для багать використовували гірську сосну, яка росте в регіоні й сьогодні.
Серед знахідок були й особисті прикраси. Одна з них — підвіска з морської мушлі, яку, ймовірно, принесли із Середземноморського узбережжя. Інша — рідкісна підвіска із зуба бурого ведмедя. Ці речі свідчать, що навіть у суворих горах люди не втрачали зв’язок із традиціями та символами своєї культури.
У печері також знайшли кераміку ручної роботи. На багатьох посудинах досі видно сліди пальців майстрів, які створювали їх тисячі років тому. А ось кам’яних інструментів майже не було, що говорить про те, що люди приходили сюди вже підготовленими та забирали свої знаряддя назад.
Дослідники вважають, що Cave 338 могла бути важливим місцем, пов’язаним із видобутком або обробкою мідних мінералів. Це відкриття показує, що високогірні райони були для доісторичних людей не просто складними маршрутами, а територіями зі своїм значенням, ресурсами та пам’яттю поколінь.
Роботи в печері тривають і сьогодні. Археологи планують визначити точне походження зелених мінералів та дослідити ще глибші шари, адже повна історія цього загадкового місця поки що не розкрита.
Результати дослідження опубліковані в журналі Frontiers in Environmental Archaeology.