Вчені нещодавно відкрили новий вид «живого викопного» — молюска, який майже не змінився за останні 300 мільйонів років. Мова йде про Acanthochitona feroxa, нового представника класу Polyplacophora, більш відомого як китони. Ці створіння з панцирними пластинами виглядають як «броня» серед молюсків і нагадують давніх трилобітів або ізоподів. З понад 1 300 відомих видів китонів більшість досі існує, і їхня еволюційна стабільність робить їх справжніми живими викопними.
Назва нового виду, feroxa, походить від латинського «ferox» — «жорстокий», «колючий», і відображає своєрідні щетинки, що роблять його неприємною здобиччю для хижаків. Ці китони зазвичай прикріплюються до каменів і легко впізнаються по щетинках, що стирчать по краях їхніх сплюснутих овальних панцирів.
Раніше A. feroxa вважали підвидом Acanthochitona defilippii через зовнішню схожість. Однак детальне вивчення панцирних пластин під скануючим електронним мікроскопом показало, що щетинки на спині у нового виду округлі, а не гострі, а також відрізняються форма радули та геометрія панцирних пластин. Додатково дослідження мітохондріальної ДНК підтвердило, що це справді новий вид, що демонструє ефективність молекулярних методів у виявленні «криптичних» видів серед морфологічно схожих організмів.
Китони, включно з A. feroxa, харчуються водоростями, мікроорганізмами, діатомами та мохоподібними організмами, використовуючи радули — язикоподібні структури з крихітними зубчиками, що допомагають зчищати їжу з каменів. Поява роду Acanthochitona датується близько 92 мільйонів років тому, коли підняття рівня морів і розширення мілководних середовищ створило нові екологічні ніші для молюсків.
Відкриття A. feroxa лише підтверджує, що китони мають величезний потенціал для наукових відкриттів. Ці «живі викопні» за еони часу диверсифікувалися настільки, що ще залишаються види, які чекають на своє відкриття, непомітно ховаючись серед каменів.
Це дослідження не лише додає новий вид до списку існуючих китонів, а й надає фундаментальні дані для майбутніх молекулярних та еволюційних досліджень роду Acanthochitona, що допоможе краще зрозуміти, як ці древні молюски адаптувалися до морських екосистем протягом мільйонів років.