Група біологів проаналізувала майже вісім тисяч записів про смерть кішок різних порід із британських ветеринарних клінік та склала таблицю тривалості котячого життя. Автори враховували вагу, стать, дату народження та статус кастрації.
Людина як вид уже багато тисячоліть не живе сама — її супроводжують тварини-компаньйони. Зараз люди заводять собі безліч тварин: від риб та кроликів до папуг та мавп. Але головними досі залишаються собаки та кішки.
Незважаючи на таку довгу дружбу між нашими видами (кішок, за деякими даними, одомашнили близько десяти тисяч років тому, а собак ще раніше), людина далеко не все про них знає. Зокрема, тривалість їхнього життя. Людина вивів більше сотні порід домашньої кішки — і кожна порода має свої особливості біології. Вивчення причин смерті цих тварин (найчастіше це травми, проблеми з сечостатевою системою, пухлини) та загальної тривалості життя у різних порід кішок може допомогти ветеринарам зрозуміти їх здоров’я та фактори ризику.
Таблиці тривалості життя кішок і собак вже становили, наприклад, у США та Японії, але річ у тому, що це різні популяції зі своїм генетичним резервуаром, де люди по-різному годують і доглядають домашніх тварин. Через це статистика щодо одного регіону може погано підходити до іншого. Британські та тайванські біологи вирішили скласти таблицю тривалості життя кішок у Великій Британії як для окремої популяції. Результати дослідження опубліковані в журналі Journal of Feline Medicine and Surgery.
Автори працювали з кішками, зареєстрованими у ветеринарних клініках програми VetCompass протягом 2019 року. У картку тварини вписувалися: вид, порода, дата народження, стать, статус кастрації, маса тіла та дані про лікування, якщо воно проходило. Дані про смерть із цих карток вважали у період із січня 2019 по березень 2021 року (кінець дослідження). Всього вчені нарахували 1254484 кішки в популяції – і проаналізували 7936 випадків смерті серед них.
З’ясувалося, що очікувана тривалість життя самок була вищою, ніж у самців, на 1,33 року (12,51 проти 11,18). У безпородних кішок цей показник вищий, ніж у породистих, на півтора року (11,89 проти 10,41). Серед породистих довгожителів стали бурманські та бірманські кішки — вони в середньому доживали до 14,42 та 14,39 відповідно. Третє місце — у безпородних, четверте та п’яте — у сіамських та перських кішок (11,69 та 10,93 року відповідно). А найкоротше життя у сфінксів: ця порода в середньому доживає до 6,68 року. Можливо, це пов’язано з тим, що сфінкси схильні до захворювань серця.
Кастрація – важливий чинник здоров’я свійських тварин. У кішок, яким не проводили таких операцій, ймовірність смерті віком до трьох років була вищою в 4,29 раза, ніж у кастрованих. Також ризик смерті до трьох років був у 1,83 раза нижчим у безпородних кішок, ніж у чистопородних — але їх у дослідженні було лише 819, решта так чи інакше схрещена.
Загальна тривалість життя незалежно від статі та породи скорочувалася на 0,02 роки кожні 100 г збільшення або зменшення маси тіла. Інакше кажучи, коливання ваги негативно позначалися здоров’я кішок. Але при цьому вчені визначили оптимальну вагу тварини в 5,5 кілограма, що виходить за межі рекомендацій Асоціації щодо профілактики ожиріння свійських тварин: вони встановили здорову вагу в діапазоні 3,6-4,5 кілограма.
Отримані результати є найбільш репрезентативними саме для Великобританії, оскільки вся популяція звідти. Але нове дослідження має й інші обмеження. По-перше, 83,7% кішок було присиплено — це занизило дані про очікувану тривалість життя. По-друге, у клініках програми VetCompass не враховувалися кішки без господарів і ті, хто вмирав удома. Звичайно, смертність цих тварин потрібно вивчати далі, проте нові дані ветеринари можуть використовувати для покращення здоров’я кішок.