Нове дослідження підкреслює важливість збереження скам’янілих м’яких тканин. Нове дослідження, опубліковане в журналі Biology, показує, що скам’янілості давніх динозаврів можуть допомогти вченим зробити прорив у дослідженнях раку. Дослідники з Університету Англії Раскін (ARU) та Імперського коледжу Лондона використали передові палеопротеомічні методи, щоб заглибитися в мікроскопічний світ останків динозаврів. Ці передові методи відкривають нове вікно в молекулярні таємниці, що зберігалися протягом мільйонів років.
Команда дослідників виявила структури, що нагадують еритроцити, під час вивчення Telmatosaurus transsylvanicus. Цей рослиноїдний динозавр з качиним дзьобом, якого часто називають «болотною ящіркою», бродив по території сучасної Румунії між 66 і 70 мільйонами років тому. Використовуючи скануючу електронну мікроскопію (СЕМ) високої роздільної здатності, дослідники виявили ознаки низької щільності, які дуже нагадують еритроцити або червоні кров’яні тільця, що збереглися у скам’янілій кістці.
Ці висновки підвищують ймовірність того, що м’які тканини та клітинні компоненти частіше зберігаються в стародавніх залишках, ніж вважалося раніше. Визначаючи збережені білки та біомаркери, вчені вважають, що вони можуть отримати уявлення про хвороби, які вражали доісторичних істот, включаючи рак, що потенційно може вплинути на майбутні методи лікування людей.
Важливість збереження м’яких тканин
Автори нового дослідження наголошують на необхідності пріоритезації збору та збереження скам’янілих м’яких тканин, а не лише скелетів динозаврів, оскільки майбутні досягнення в молекулярних методах дозволять глибше зрозуміти еволюцію захворювань. Окреме дослідження раніше виявило ознаки раку у Telmatosaurus transsylvanicus, що вказує на його глибоке еволюційне коріння. Старший автор Джастін Стеббінг, професор біомедичних наук в Університеті Англії Раскін, сказав: «Динозаври, як довгоживучі організми з великим тілом, представляють переконливий аргумент для дослідження того, як види контролювали сприйнятливість до раку та стійкість до нього протягом мільйонів років».
«Білки, особливо ті, що містяться в кальцифікованих тканинах, таких як кістки, стабільніші, ніж ДНК, і менш схильні до деградації та забруднення. Це робить їх ідеальними кандидатами для вивчення давніх захворювань, включаючи рак, у палеонтологічних зразках». «На відміну від самих лише скелетних структур, м’які тканини містять білки, що надають молекулярну інформацію, яка може розкрити основні біологічні механізми захворювання».
«Наші дослідження, що використовують відносно маловикористані методи, запрошують на подальші дослідження, які можуть стати ключем до майбутніх відкриттів, корисних для людства. Однак вкрай важливо скоординувати довгострокові зусилля зі збереження скам’янілостей, щоб забезпечити майбутнім дослідникам доступ до зразків, придатних для передових молекулярних досліджень».