Два нові дослідження виявили моторошну подібність китових пісень до людської мови, що ставить під сумнів нашу унікальність і може пролити світло на еволюцію мови. Деякі кити можуть зрівнятися, а іноді навіть перевершити ефективність нашої мови, як показало одне з досліджень, причому горбаті кити (Megaptera novaeangliae) є найближчими суперниками. У другому дослідженні вчені повідомляють, що пісні горбатих китів підкоряються статистичній структурі, яка вважається визначальною ознакою людської мови.
“Ці відкриття кидають виклик давнім уявленням про унікальність людської мови, розкриваючи глибокі спільні риси між еволюційно далекими видами”, — зазначає Саймон Кірбі, професор еволюції мови з Единбурзького університету.
Окрім того, що здібності китів вражають і змушують нас замислитися, вони можуть допомогти нам краще зрозуміти мову інших тварин і нашу власну. Зростаюча кількість досліджень свідчить про те, що багато видів мають складні системи комунікації, а також демонструють риси, які раніше вважалися суто людськими.
Ефективність китових пісень
Етолог і спеціаліст із комп’ютерного моделювання Мейсон Янгблад зі Стоні-Брукського університету дослідив ефективність 51 людської мови та 65 511 послідовностей китових пісень, використовуючи два мовних закони. Природний відбір сприяє ефективній комунікації, зазначає Янгблад, оскільки вона дозволяє швидко й просто передавати важливу інформацію.
Комплексні сигнали можуть передавати більше даних, а надмірність підвищує точність передачі, але ці переваги мають свою ціну. Надмірне «балакання» вимагає більше часу та енергії, а також може привернути увагу хижаків. Щоб оцінити ефективність людської та китової комунікації, Янгблад застосував два мовні принципи: закон Менцерата та закон скорочення Зіпфа.
- Закон Менцерата стверджує, що ефективність комунікації зростає, коли довші послідовності (слова, речення чи пісні) складаються з коротших елементів (фонем, нот або слів).
- Закон скорочення Зіпфа вказує, що частіше використовувані елементи (слова, фонеми, ноти) мають бути коротшими.
Аналізуючи вокалізацію 16 видів китоподібних (включно з вусатими китами, дельфінами та зубатими китами) та 51 людську мову, вчений виявив, що 11 із 16 видів дотримуються закону Менцерата на рівні, рівному або вищому, ніж у людській мові. Винятками стали косатки (Orcinus orca), дельфіни Гектора (Cephalorhynchus hectori), дельфіни Коммерсона (Cephalorhynchus commersonii), дельфіни Хевісайда (Cephalorhynchus heavisidii) та північні тихоокеанські гладкі кити (Eubalaena japonica).
Більшість видів не відповідали закону скорочення Зіпфа. Однак це спостерігалося у горбатих і синіх китів (Balaenoptera musculus), причому лише горбаті кити використовували цей принцип на рівні, порівнянному з людським мовленням.
Структура китових пісень та схожість із людською мовою
Humpback whale songs have the same statistical structure as human language, offering a glimpse into the origins of complex communication.
Learn more: https://t.co/kXkRUS5Fnq pic.twitter.com/hWfADXo0Jn
— News from Science (@NewsfromScience) February 13, 2025
У другому дослідженні вчені застосували кількісні методи, які традиційно використовуються для аналізу мовлення немовлят, до пісень горбатих китів. Попередні дослідження визначили, що одна з характеристик людської мови, яка допомагає в навчанні та збереженні мови, — це розподіл частотності елементів за законом Зіпфа. Ця особливість полегшує навчання мові та сприяє її точній передачі між поколіннями.
Пісні горбатих китів також мають складну структуру, що включає вкладені ієрархічні компоненти:
- кити створюють фрази з окремих звукових елементів,
- потім повторюють фрази, формуючи теми,
- об’єднують теми в пісні.
Більше того, горбаті кити передають свої пісні культурно, як і ми передаємо мову. Якщо статистичні особливості людських мов розвинулися для полегшення їх передачі, то аналогічні закономірності мали б проявлятися і в китових піснях. Щоб перевірити цю ідею, дослідники проаналізували вісім років записів китових пісень, використовуючи методи сегментації мовлення, розроблені для вивчення мовлення немовлят.
Цей аналіз виявив приховану структуру пісень, включаючи статистично узгоджені підпослідовності, частота яких відповідала закону Зіпфа – що характерно для всіх людських мов. Крім того, довжина цих підпослідовностей відповідала закону скорочення Зіпфа: чим частіше елемент використовується, тим коротшим він стає.
“Використання методів, розроблених для аналізу мовлення немовлят, дозволило нам виявити приховану структуру в піснях китів”, — пояснює перший автор дослідження Інбал Арнон, психолінгвіст із Єврейського університету в Єрусалимі.
Нове розуміння еволюції комунікації
Знахідка стала несподіванкою, додає поведінковий еколог Еллен Гарленд із Сент-Ендрюського університету. Вона пояснює, що китові пісні не мають семантичного значення, як людська мова, і, можливо, більше схожі на музику. Однак відкриття “мовоподібної” структури вказує на те, що ця культурна поведінка китів містить важливі підказки для розуміння еволюції складної комунікації у тваринному світі. Дослідження опубліковані в Science Advances і Science.