Менше ніж дюйм — у серці Скелястих гір Канади виявили новий, унікальний вид метелика
У самому серці Скелястих гір Канади роками залишався непоміченим науковцями скромний, але надзвичайний метелик. Із розмахом крил від 2,5 до 3,8 см, з коричневими верхніми крилами та сіро-коричневими з чорними плямами нижніми, цей вид довгий час вважали різновидом Half-moon Hairstreak (Satyrium semiluna). Проте ізольована популяція цих метеликів у районі Блейкістон Фан у Національному парку Уотертон-Лейкс, провінція Альберта, тепер офіційно визнана окремим видом: Satyrium curiosolus, або «Дивовижно ізольований стрічковий метелик».
Унікальна еволюційна історія
Нещодавнє дослідження міжнародної команди науковців, опубліковане в журналі ZooKeys, розкрило виняткову еволюційну історію цієї популяції. Згідно з результатами, Satyrium curiosolus був повністю ізольований від своїх найближчих родичів протягом десятків тисяч років — можливо, до 40 000 років — і з часом став генетично та екологічно унікальним.
«Наше повногеномне секвенування S. curiosolus показало надзвичайно низьке генетичне різноманіття та високий рівень історичного інбридингу порівняно з найближчими популяціями S. semiluna у Британській Колумбії та Монтані, на відстані понад 400 км», — пояснює співавтор дослідження Зак Макдоналд з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.
Незважаючи на малу чисельність, генетичні дані свідчать, що S. curiosolus стабільно існував як окрема лінія протягом тисячоліть. Як і лисиця з Канальних островів, цей метелик міг позбутися шкідливих рецесивних мутацій завдяки тривалій ізоляції.
Особливе середовище та унікальні зв’язки
Satyrium curiosolus мешкає в середовищі, яке повністю відрізняється від типових місць проживання S. semiluna. У той час як останній живе в напівпустелях із полином, S. curiosolus обрав для життя алювіальний віялообразний ландшафт — щось ближче до прерії — і асоціюється з іншими рослинами та мурахами.
Його личинки харчуються виключно сріблястим люпином (Lupinus argenteus), що не характерно для популяцій S. semiluna. До того ж виявлено унікальні симбіотичні зв’язки між личинками та видом мурах Lasius ponderosae, які не спостерігались у споріднених видів.
Личинки виділяють медвяну росу, яку поїдають мурахи, а ті, своєю чергою, захищають метеликів від хижаків. Коли стає занадто жарко або з’являється загроза, гусінь ховається в мурашниках. Самки відкладають яйця поблизу входів до мурашиних колоній під сріблястим люпином.
Чому це важливо
Визнання Satyrium curiosolus як окремого виду має велике значення: воно підтверджує його унікальний еволюційний шлях та вказує на потребу в спеціальних заходах охорони.
Через тривалу ізоляцію в цього виду надзвичайно низьке генетичне різноманіття, що знижує його здатність адаптуватись до змін клімату. Хоча іноді розглядають генетичну «рятівну ін’єкцію» від близьких популяцій, у випадку S. curiosolus це може призвести до негативних наслідків через генетичну несумісність із S. semiluna.
Можливо, ці два види навіть не здатні до схрещування. Тому збереження S. curiosolus може потребувати створення нових ізольованих популяцій.
Геноміка змінює підхід до охорони природи
«Відкриття S. curiosolus — яскравий приклад того, як геноміка революціонізує таксономію й охорону природи», — зазначає Джуліан Дюпуї, співавтор і професор Університету Кентуккі.
Замість звичних морфологічних методів, дослідження поєднало генетичний аналіз і польову екологію, що дозволило виявити «приховане» біорізноманіття. Такі знахідки підкреслюють потребу в стратегіях збереження, які враховують навіть непомітних, на перший погляд, видів.
Спільні зусилля в ім’я збереження
Проєкт став можливим завдяки співпраці між науковцями, Parks Canada та зоологічною організацією Wilder Institute/Calgary Zoo. Об’єднання знань у генетиці, екології та охороні довкілля дало змогу не лише переосмислити біорізноманіття, а й надати практичні рекомендації для захисту виду.
Що далі?
Визнання Satyrium curiosolus лише перший крок. У майбутньому науковці планують детальніше вивчити його еволюцію, симбіоз із рослинами й мурахами, а також вплив кліматичних змін. Parks Canada та Wilder Institute вже готуються до тривалого моніторингу.
«Curiously Isolated Hairstreak нагадує нам, що навіть найменші та найменш помітні істоти можуть мати величезне наукове та екологічне значення», — підсумовують дослідники.