Виявляється, дикій природі заважають не лише дороги, міста та ферми. Іноді достатньо, щоб люди просто опинилися поруч. Це показало нове масштабне дослідження, у якому вчені поєднали дані GPS-трекерів тварин із анонімною інформацією про переміщення людей за мобільними телефонами.
Дослідники проаналізували понад 4 500 птахів і ссавців 37 видів у США та порівняли їхню поведінку у 2019 і 2020 роках. Пандемія COVID-19 дала для цього майже унікальну можливість: під час локдаунів кількість людей у багатьох місцях різко змінилася, хоча самі дороги, міста й інші об’єкти нікуди не зникли. Це дозволило відокремити вплив людської присутності від впливу вже зміненого людиною ландшафту.
Тварини реагують по-різному
Результати виявилися далеко не такими простими, як можна було очікувати. Приблизно 57% досліджених видів реагували одночасно і на присутність людей, і на зміни середовища.
Для багатьох тварин збільшення кількості людей означало скорочення території, яку вони використовували. Особливо помітною ця реакція була в місцях із відносно незначним розвитком — наприклад, у природоохоронних територіях. У містах тварини, навпаки, могли вже бути частково пристосовані до постійної присутності людей.
Але універсального правила немає.
Наприклад, вовки в деяких випадках, навпаки, розширювали територію свого перебування. Білохвості олені демонстрували іншу поведінку: їхня екологічна ніша збільшувалася в більш змінених людиною ландшафтах, але скорочувалася там, де ставало більше людей. У журавлів спостерігалася протилежна тенденція. Саме тому вчені вважають, що однакова стратегія охорони природи для всіх видів працювати не буде.
Локдауни стали несподіваним експериментом
Період пандемії фактично створив природний експеримент. Людей раптово стало менше в одних місцях і більше в інших, а тварини отримали можливість реагувати на ці зміни. Раніше дослідникам часто доводилося оцінювати людський вплив опосередковано — за кількістю доріг, забудовою чи сільськогосподарськими угіддями. Тепер вони змогли врахувати ще один важливий фактор: де саме і коли перебували люди.
Це може змінити підхід до охорони дикої природи. Замість того щоб просто закривати величезні території, у деяких випадках можна буде точніше визначати, коли і де тваринам справді потрібен спокій.
Втім, залишається головне питання: якщо тварина змінює свою поведінку через людей, це допомагає їй пристосуватися чи свідчить про постійний стрес? Саме це вчені планують з’ясувати далі.
І відповідь може виявитися важливішою за сам факт того, що тварини нас помічають. Адже для багатьох видів проблема може бути не тільки в тому, що ми побудували, а й у тому, що ми просто прийшли поруч.