Попри те, що глибини Світового океану залишаються однією з найменш вивчених частин планети, інтерес до них стрімко зростає. Причина — метали, без яких неможливий «зелений» перехід: літій, кобальт, нікель та інші критично важливі ресурси, що у великих кількостях залягають на океанічному дні. Нове міжнародне дослідження показало, якою ціною може обійтися їхній видобуток для життя в глибокому морі.
Що відбувається на дні океану
Команда морських біологів з різних країн протягом п’яти років вивчала екосистеми на глибині близько 4 тисяч метрів у Тихому океані — в так званій зоні Кларіон—Кліппертон, що простягається між Мексикою та Гаваями. Саме цей регіон нині вважають одним із головних кандидатів для промислового видобутку корисних копалин з морського дна.
Робота, опублікована в журналі Nature Ecology and Evolution, стала можливою завдяки зростаючому комерційному та геополітичному інтересу до глибоководних ресурсів. Дослідження проводилися відповідно до вимог Міжнародного органу з морського дна (ISA), який регулює видобуток корисних копалин у міжнародних водах.
160 днів у морі та сотні нових видів
Загалом науковці провели в морі 160 днів і зібрали зразки донних організмів, більших за 0,3 мм. У результаті їм вдалося ідентифікувати 4 350 особин, які належать до 788 видів. Більшість із них раніше взагалі не були відомі науці.
Серед знайдених організмів — багатощетинкові черви, ракоподібні, молюски (равлики та мідії), а також новий вид одиночного корала, описаний у окремому дослідженні.
Для порівняння: в зразку ґрунту з Північного моря можна знайти до 20 тисяч тварин. На глибині 4 км видів може бути стільки ж, але кількість особин — у сотні разів менша. Це надзвичайно бідне на поживні речовини середовище, де шар осаду наростає лише на тисячну частку міліметра на рік.
Наслідки видобутку: локальні, але відчутні
Під час експериментальних робіт із використанням гірничої техніки вчені зафіксували помітні зміни. У місцях, де проходило обладнання, загальна кількість тварин скоротилася приблизно на 37%, а різноманіття видів — на 32%.
Водночас дослідники зазначають: вплив виявився локальним. За межами безпосередньо порушених ділянок екосистема зберігалася значно краще, ніж очікувалося раніше. Це дає підстави вважати, що за суворого регулювання шкоду можна обмежити — хоча повністю уникнути її неможливо.
Ми досі не знаємо, що там живе
Окрема проблема — відсутність даних про поширення видів. Як з’ясувалося, склад донних спільнот змінюється навіть природним шляхом, імовірно через коливання кількості органічної їжі, що опускається з верхніх шарів океану.
Близько 30% зони Кларіон—Кліппертон нині перебуває під охороною, але науковці визнають: ми майже нічого не знаємо про біорізноманіття на цих захищених ділянках. Без цього неможливо точно оцінити ризики для океанських екосистем у разі масштабного видобутку.
Баланс між ресурсами та природою
Дослідження показує складну картину. З одного боку, людству дійсно потрібні метали для відновлюваної енергетики та електротранспорту. З іншого — навіть локальне втручання в глибоководні екосистеми призводить до втрати біорізноманіття в середовищі, яке відновлюється надзвичайно повільно.
Науковці наголошують: перш ніж запускати повноцінний промисловий видобуток, необхідно значно розширити базові дослідження та зрозуміти, що саме ми ризикуємо втратити. Адже глибоке море досі залишається одним із останніх великих білих плям на мапі життя Землі.