У Німеччині палеонтологи ідентифікували новий вид стародавнього морського рептилії, що існував 183 мільйони років тому. Його назвали Plesionectes longicollum, що перекладається як «довгошиїй майже-плавець». Рештки цього хижака були знайдені ще у 1978 році в кар’єрі поблизу міста Гольцмаден, у відомому сланцевому пласті Посідонії, що славиться добре збереженими викопними організмами юрського періоду. Проте лише зараз, завдяки ґрунтовному анатомічному аналізу, дослідники з Naturkunde-Museum Bielefeld підтвердили, що це раніше невідомий науці вид.
Скелет, що майже повністю зберігся, належав ще незрілій особині. Особливу цінність він має завдяки рідкісному збереженню м’яких тканин, що рідко трапляється у викопних рештках такого віку. За словами Свена Закса, одного з авторів дослідження, попередні дослідження десятиліттями ігнорували унікальні анатомічні риси цього екземпляра.
Представники родини плезіозаврів, до яких належить нововідкритий вид, були м’ясоїдними морськими рептиліями з довгими шиями, що мешкали у Світовому океані впродовж юрського та крейдового періодів. Вони були справжніми «морськими монстрами» своєї епохи та співіснували з динозаврами, які панували на суші.
Особливий інтерес викликає вік Plesionectes longicollum — він походить із раннього тоарського ярусу, періоду в історії Землі, який супроводжувався глибокими екологічними зрушеннями. У цей час в океанах відбулася потужна аноксична подія — зниження рівня кисню у водах призвело до масових вимирань морських організмів. Водночас саме ці умови сприяли винятковому збереженню решток у сланцевих шарах Посідонії.
На думку дослідників, відкриття нового виду є ключовим елементом у розумінні еволюції морських екосистем у критичні моменти історії планети. За словами співавтора дослідження Даніеля Мадзії з Польської академії наук, подібні викопні організми відкривають вікно в минуле й допомагають з’ясувати, як морське життя змінювалося та адаптувалося в умовах екологічних криз.
Історія Plesionectes longicollum — це приклад того, як десятиліттями недооцінений експонат може стати новим ключем до глибшого розуміння давніх океанів та їхніх мешканців.