Американські дослідники виявили в пізньотріасових відкладах в Аризоні фрагмент нижньої щелепи унікальної тварини. Разом з нею збереглося кілька зубів вимерлої істоти, а характерні борозенки на їхній поверхні підказали палеонтологам, що перед ними — отруйний ящір.
Серед безлічі різноманітних інструментів полювання та захисту у тварин особливо екзотичною можна назвати отруту. Така адаптація має як деякі птахи і головоногі, так і тропічні жаби і багато рептилій. На думку відразу спадають отруйні змії: в їхніх зубах є спеціальні канали, через які токсин потрапляє в рану жертви. Подібний пристрій отруйного апарату можна зустріти, наприклад, в отрутозуба, чиє ім’я говорить саме за себе. Інакше діють комодські варани: у них токсин доповнює і так небезпечні зуби і пазурі, викликає шок і заважає крові жертви згортатися.
Такою зброєю володіли деякі вимерлі предки сучасних рептилій. Найдавнішим з виявлених отруйних ящерів вважається уатчітодон (Uatchitodon) – пізньотріасова рептилія, що жила близько 220 мільйонів років тому. Від неї знайдено лише зуби, але їх будова, а саме жолобки на поверхні зубів, підказала палеонтологам, що укус тварини був отруйним.
Такі ж борозенки на іклах знаходили у Sphenovipera jimmysjoyi – вимерлого представника клинозубих, який жив у середині юрського періоду. До речі, його останній живий родич — це гаттерія.
Нещодавно журнал PeerJ опублікував опис унікальної знахідки отруйних зубів раніше невідомого виду рептилії. Американські палеонтологи виявили в Аризоні фрагмент нижньої щелепи ящера, що вимер, на якому збереглося кілька зубів. Фахівці розпізнали на них канали, які, зважаючи на все, служили для доставки отрути в рану жертви.
За твердженнями дослідників, знайдена тварина відноситься до підкласу плазунів Diapsida, проте через нестачу копалин свідчення визначити більш точне положення на філогенетичному дереві складно. Проте деякі особливості будови щелепи та трьох зубів (їх розмір не перевищує 0,8 міліметра) дозволили палеонтологам віднести знахідку до нового роду та виду.
Вони назвали ящера Microzemiotes sonselaensisа – перша частина імені складається з грецьких слів “маленький” і “каратель”, а друга походить від назви геологічної формації в Аризоні, де знайшли екземпляр. Вік цього місцезнаходження вказує на те, що M.sonselaensisа жив 217,7-213,87 ± 0,078 мільйона років тому, тобто в норійському ярусі верхнього відділу тріасового періоду.
Борозни на бічних поверхнях трьох зубів свідчать про те, що виявлена тварина використовувала отруту для полювання або захисту. Там збереглася емаль, тож вважати, що вони виникли через руйнування, не можна. Конічна і вигнута форма зубів найбільше співвідноситься з нині живим аризонським отрутозубом (Heloderma suspectum), його ще прозвали «монстром Гіла».
Автори статті припустили, що спосіб доставки отрути у нового ящера був таким самим, як в отрути, тому отруєння могло відбуватися пасивно при тривалих укусах – захопленні видобутку приблизно на годину. Палеонтологи не виключили, що M.sonselaensisа міг жити разом з уатчітодоном, щоправда, ці рептилії мали різні стратегії полювання. Зуби уатчитодона дозволяли йому розрізати тіло видобутку, а нещодавно відкритий хижак, швидше за все, проколював його.
До того ж M.sonselaensisа, мабуть, був досить дрібним тваринам — трохи більше землерийки — і полював настільки ж дрібних хребетних чи комах. Останнє побічно підтверджує зношування верхівок зубів: можливо, вони стерлися об хітиновий екзоскелет.