Вчені представили карту генома стародавньої зернової культури під назвою пшениці ейнкорн (Triticum monococcum або однозернянка культурна). Також ця культура відома як дрібна полба. Пшениця ейнкорн – це рис, який вже більше 10 000 років вживають у їжу в багатьох країнах світу.
Історичне значення та стійкість пшениці ейнкорну до зміни клімату можуть бути важливі для вчених. Дослідники прагнули розгадати секрет її витривалості та схрестити її із сучасною пшеницею. Справа в тому, що ейнкорн програє сучасним злакам у врожайності та економічній життєздатності.
У рамках нового дослідження вчені виявили унікальну генетичну різноманітність та потенціал ейнкорну. Результати опубліковані у журналі Nature.
Треки відображають структурні та функціональні особливості двох еталонних збірок однозернянок.
Піки у кожній псевдомолекулі визначають центроміри (iv). Лінії у внутрішньому колі представляють 17586 ртологічних генів високої достовірності між TA299 і TA10622. Показано лише відносини між однаковими хромосомами.Nature
Ейнкорн тісно пов’язаний з Triticum urartu (пшеницею Урарту) донором геному A від Triticum durum (твердої пшениці) і T. aestivum (пшениці м’якої). На відміну від Triticum urartu, дикий та одомашнений ейнкорн відрізняється довгою історією вирощування у різних умовах довкілля, що робить цю пшеницю цінним джерелом генетичних варіацій для розведення пшениці. Вчені описали численні природні та штучні інтрогресії у хлібну пшеницю, що містить сільськогосподарсько важливі гени. Генетичний аналіз популяції показує, що дикий ейнкорн ділиться на три різні групи (раси α, β і γ) і вказує на регіон навколо гір Каракадаг на південному сході Туреччини як місце одомашнення.
Ретельно розшифрувавши генетичну послідовність стародавньогоо зерна вчені виявили складні еволюційні шляхи, які призвели до появи різноманітних видів пшениці.
«Розуміючи генетичну різноманітність та історію еволюції пшениці ейнкорн, дослідники можуть використати її потенціал для майбутньої селекції та розробки більш стійких та поживних сортів пшениці», — пишуть вчені. Особливість давньої пшениці у здатності підтримувати генофонд протягом тисячоліть, що різко контрастує із сучасними сортами м’якої пшениці.