У час, коли смартфони й інтернет з’єднують майже весь світ, на планеті досі існують спільноти, які практично не підтримують постійних контактів із зовнішнім світом. За оцінками дослідників, у різних регіонах Землі може жити щонайменше 196 таких корінних груп — переважно в Амазонії, а також на островах Індійського океану та в деяких районах Азії.
Втім, назвати когось «найбільш ізольованим народом» однозначно неможливо. Контакт буває різним: від випадкових зустрічей із сусідніми племенами до повної відсутності постійних зв’язків із чужинцями.
Одним із найвідоміших прикладів є сентинельці, які живуть на острові Північний Сентінел у Бенгальській затоці. Їхня чисельність точно невідома, а сам народ рішуче відкидає спроби сторонніх потрапити на острів. Стріли, якими вони зустрічають човни чи вертольоти, для дослідників фактично є чітким сигналом: їх просять залишити в спокої.
Саме тому влада Індії заборонила наближатися до острова. Це захищає не лише самих сентинельців, які можуть не мати імунітету до звичайних для нас інфекцій, а й сторонніх людей від небезпечних зустрічей.
Але найбільше ізольованих груп, за оцінками правозахисних організацій, живе в басейні Амазонки. Серед них дослідники називають какахуа, кавахіва та машко-піро. Деякі спільноти настільки прагнуть залишатися непомітними, що навіть намагаються приховувати сліди свого пересування лісом.
Для антропологів це створює парадоксальну ситуацію: ми знаємо, що такі народи існують, але майже нічого не знаємо про їхнє повсякденне життя, чисельність чи навіть власні назви.
Водночас слово «неконтактовані» може вводити в оману. Ці люди не живуть у якомусь застиглому «доісторичному світі». Вони спостерігають за тим, що відбувається навколо, і часто свідомо обирають дистанцію. Причини такого рішення нерідко пов’язані з історичним досвідом: хворобами, насильством, колонізацією, рабством і втратою земель.
Тому ізоляція для них — не обов’язково ознака незнання зовнішнього світу. У багатьох випадках це спосіб його уникнути.
І, можливо, головне питання полягає не в тому, хто є «найменш контактованим» народом Землі, а в тому, чи маємо ми право порушувати їхній вибір. Для цих спільнот відмова від контакту може бути не випадковістю, а формою самозбереження.