Задовго до того, як зуби ранніх людей пристосувалися до пережовування жорстких волокнистих рослин, вони вже активно викопували та споживали трави, осоки й багаті на крохмаль підземні частини рослин. Нове дослідження ізотопів зубів показало, що ця поведінка з’явилася приблизно за 700 тисяч років до того, як еволюція надала гомінінам довші корінні зуби, пристосовані до такого раціону. Це свідчить, що рушійною силою змін ставала не анатомія, а інноваційні поведінкові стратегії.
Коли предки людини почали залишати густі африканські ліси та освоювати відкриті савани, вони шукали швидкі й стабільні джерела енергії. Таким ресурсом стали трав’янисті рослини, зокрема злаки та підземні запаси поживних речовин. Дослідники з Дартмутського коледжу виявили, що гомініни почали споживати ці вуглеводовмісні продукти задовго до того, як їхні зуби еволюціонували для ефективної переробки такої їжі. Вперше отримано викопні докази явища, яке антропологи називають «поведінковим драйвом» — коли нові звички, що підвищують шанси на виживання, виникають раніше за морфологічні адаптації.
Команда проаналізувала ізотопи в зубах давніх гомінінів, зокрема Australopithecus afarensis, а також вимерлих приматів, які жили в той самий період. Усі вони між 3,4 і 4,8 мільйона років тому змінили раціон, відмовившись від фруктів і квітів на користь трав і осок, хоча їхня зубна та травна система ще не була оптимальною для такої їжі.
Близько 2,3 мільйона років тому в ізотопному складі зубів гомінінів відбулася різка зміна, що вказує на зменшення споживання надземних частин рослин і перехід до підземних органів — бульб, цибулин і кореневищ. Ці рослинні запаси були поживними, доступними протягом року та менш ризикованими, ніж полювання, що було особливо важливо для зростаючих за чисельністю та розмірами популяцій. Використання кам’яних знарядь дозволяло легко добувати такі продукти, уникаючи конкуренції з іншими тваринами.
Дослідники зазначають, що саме цей перехід до підземних рослинних органів став знаковим моментом еволюції, адже він забезпечив постійний надлишок вуглеводів, необхідних для живлення мозку, який збільшувався. Цікаво, що протягом більшої частини історії гомінінів раціон випереджав морфологічні зміни: зуби ставали меншими приблизно на 5% кожні тисячі років, але корінні поступово подовжувалися. Лише близько двох мільйонів років тому у Homo habilis та Homo ergaster з’явилися значні зміни форми й розмірів зубів, що краще підходили для вживання термічно обробленої їжі, зокрема запечених бульб.
На думку вчених, здатність предків людини ефективно використовувати трав’янисті рослини й підземні запаси поживних речовин стала однією з головних переваг, які відрізняли їх від інших приматів. Сьогодні людство, як і мільйони років тому, значною мірою залежить від кількох видів злаків — рису, пшениці, кукурудзи та ячменю. Це підтверджує, що давнє вміння адаптуватися до нових ресурсів визначило не лише харчові стратегії, а й хід усієї еволюції нашого виду.