Уявлення про те, що шпигунство в середньовічній Європі було винятково чоловічою справою, може виявитися хибним. Нове історичне дослідження показало, що під час війни у Фландрії наприкінці XV століття важливу роль у зборі розвідданих та передачі секретних повідомлень відігравали жінки. Багато століть їхній внесок залишався майже непоміченим.
Історикиня Ліза Деметс із Гентського університету проаналізувала старовинні фінансові книги та архівні документи, де збереглися імена жінок, які працювали таємними кур’єрами та розвідницями. Серед них — Жозін Еллебут, Криспіне Сройс, Беатріс Камб’єрс і Тюніне сПеперс.
Війна, у якій зброєю була інформація
Наприкінці XV століття Фландрія, територія якої сьогодні охоплює частини Бельгії, Франції та Німеччини, повстала проти влади імператора Священної Римської імперії Максиміліана Австрійського з династії Габсбургів. Бойові дії тривали у 1488–1489 роках, але перемогу могла забезпечити не лише армія, а й своєчасно отримана інформація.
Саме тоді місцеві ради організували мережу таємних посланців. Найкращими кандидатами для такої роботи стали жінки, адже їхні пересування не викликали підозр. Те, що для чоловіка могло здатися шпигунською місією, для жінки виглядало звичайною поїздкою.
Секретні місії під прикриттям
Архівні записи свідчать, що деякі жінки вирушали в дорогу вночі, інші ж переносили важливі листи серед білого дня. Нерідко вони працювали парами, щоб зменшити ризик викриття. Якщо одна добре знала місцевість, вона ставала провідницею для іншої.
Деякі виконували лише одну місію, але були й ті, хто регулярно отримував нові завдання. Вони не тільки доставляли повідомлення, а й збирали інформацію про пересування ворожих військ, політичні настрої та іноземні підкріплення.
Наприклад, Марі Молліс перевозила важливі листи між містами Іпр і Бетюн, а Маснієн ван дер Мюльне отримала завдання «дізнатися новини про французів», що, ймовірно, означало шпигунство за союзними військами Франції.
Середньовічні аналоги сучасних агентів
Особливо виділяється постать Жозін Еллебут. Вона виконала одинадцять небезпечних місій, проходячи через території, контрольовані ворогом. Її завдання варіювалися від пошуку політичної підтримки до збору інформації про розташування та переміщення військ супротивника.
Не менш активною була Криспіне Сройс, яка кілька разів вирушала дізнаватися про німецькі загони, що перебували поблизу. Беатріс Камб’єрс також неодноразово виконувала розвідувальні доручення, а Тюніне сПеперс навіть отримувала винагороду за збір інформації про самого Максиміліана, якого в документах називали «королем римлян». Дослідження цих неймовірних шпигунських кіл нещодавно було опубліковано в журналі Intelligence and National Security.
Чому їхня діяльність залишалася непомітною
Дослідники вважають, що саме соціальні стереотипи допомагали жінкам успішно діяти. Їх рідко сприймали як потенційних шпигунів, тому вони могли без особливої уваги проходити через міста та військові табори.
Цікаво, що чоловіки, які намагалися маскуватися під жінок для виконання аналогічних місій, частіше потрапляли до рук ворога. Якщо ж справжню шпигунку викривали, їй могла загрожувати жорстока розправа або тортури, хоча офіційне покарання застосовували не завжди.
Новий погляд на історію
Науковці наголошують, що жінки були не випадковими учасницями подій, а важливою частиною добре організованої системи розвідки. Їхня робота допомагала координувати дії союзників, відстежувати переміщення противника та підтримувати зв’язок між містами.
Відкриття змушує по-новому подивитися на середньовічні війни та роль жінок у них. Виявляється, вони могли бути не лише свідками історичних подій, а й тими, хто впливав на їхній перебіг, залишаючись у тіні та ризикуючи власним життям заради успіху своєї країни.