Гренландська акула — найдовгоживучіший хребетний, відомий науці. Окремі особини можуть доживати приблизно до 400 років, однак дослідники виявили ще одну дивовижну особливість: її очі, схоже, старіють значно повільніше, ніж можна було очікувати.
Вчені з Каліфорнійського університету в Ірвайні та інших установ дослідили тканини очей гренландських акул, виловлених біля узбережжя Гренландії у 2020–2024 роках. Деяким із цих тварин могло бути понад два століття.
Очі, які не поводяться як у старих тварин
Попри мутний вигляд очей і паразитів, які часто прикріплюються до них, дослідники не виявили ознак значної загибелі клітин сітківки. Це важливий результат, адже у багатьох тварин старіння супроводжується поступовим погіршенням роботи зорової системи.
Особливу увагу вчені звернули на родопсин — білок, необхідний для зору за слабкого освітлення. У гренландських акул він зберігав активність і був пристосований до сприйняття синього світла, яке краще проникає у темні води.
Це може допомагати акулам орієнтуватися в умовах майже постійної темряви на великих глибинах.
Секрет може бути в ремонті ДНК
Дослідники припускають, що одним із факторів довголіття зорової системи можуть бути ефективні механізми відновлення пошкодженої ДНК. Якщо клітини здатні краще підтримувати власний генетичний матеріал, це потенційно може сповільнювати вікове накопичення пошкоджень.
Поки що це лише гіпотеза, яку потрібно перевірити додатковими дослідженнями. Вчені також хочуть з’ясувати, які саме клітини та молекулярні механізми допомагають очам акули залишатися функціональними протягом століть.
Для науки це цікаво не лише з погляду біології акул. Розуміння того, як довгоживучі тварини захищають свої тканини від вікових змін, у майбутньому може підказати нові підходи до боротьби з хворобами людського ока, зокрема віковою дегенерацією сітківки та глаукомою. Дослідження опубліковано в журналі Nature Communications